Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

Застогнавши, я випустила з губ цівку слинок, яка впала на підлогу. Один лише факт того, що мені все це приносило задоволення, вже говорив про те, що я до неможливого зіпсована. Зіпсована цим чоловіком.

— Молодець, давай, голосніше! — блаженно посміюючись, пробурмотів ректор, поплескуючи мене по сідницях.

— Ой, мій антарктичний борщ, пахне тюленем!

Всі зібрались за айсбергом одним.

До антарктичного борщу трошечки бухнем

Проситься напитись, бо отак живем!

— Можеш вважати, що відпрацювала і свій дивний вчинок, і свою брехню мені. Але май на увазі, наступного разу я буду суворішим! — з усмішкою промовив він, коли цей шалений кліп закінчився, і я знесилено випустила з пальців мікрофон. У цей момент я полетіла б на підлогу... якби сильні руки ректора не підхопили мене, щоб дбайливо покласти на ліжко.

— Навіщо ви робите це зі мною? — прошепотіла я, безвольно вигинаючись назустріч рукам, що пестили мене.

— Тому що можу, — відповів чоловік у мої губи.

— Ви можете робити це мало не з будь-якою дівчиною в академії, — видихнула я зі слабким стоном. — Але чомусь робите саме зі мною.

— Не з тобою єдиною, люба, — посміхнувся ректор, і від його слів моє серце пронизало тисячі голок! Ну звісно… двадцять третя на черзі!

— І все ж, чому зараз ви змушуєте співати в караоке свої пісні мене, а не якусь іншу першокурсницю з мого потоку? — простогнала я крізь стиснуті зуби.

— Навіть не знаю, — кинув лорд Поплавленс, притискаючи мою нижню губу вказівним пальцем. — Просто коли тебе вперше побачив, коли вперше відчув тепло твого тіла, то зрозумів: ти будеш моєю. І тут, у цій академії, для мене не було нічого простішого, ніж зробити тебе своєю.

— Але я ще не ваша!

— Це ти так думаєш, Марічко, — прошепотів ректор за міліметр від моїх губ, перш ніж торкнутися їх гарячим поцілунком. — Ти повністю моя.

— Я все ще незаймана, а отже, не повністю! — заявила я, відчуваючи запаморочення від наростаючого збудження.

— Знаєш, адже це можна виправити будь-якої миті! — усміхнувся чоловік, різко навалившись на мене всім тілом! Його гарне обличчя з сексуальною борідкою нависало наді мною, а стегна притискалися до моїх! — Я можу просто тут і зараз поставити крапку в нашому питанні, і тоді ти втратиш останній дурнуватий аргумент.

Один за одним його тонкі пальці спритно розстібали ґудзики моєї кофтини. Зверху вниз, ритмічно — наче під удари метронома.

— Зупиніться, я не хочу цього!

— Ну ось, ти знову брешеш, — кинув лорд ректор, полонивши мене новим поцілунком. — Брешеш так само, як із першого дня нашого знайомства. Я відчуваю твоє збудження та розумію його причину. Ти хочеш мене. Хочеш позбутися зі мною цноти, а потім багато, дуже багато кохатися в перервах між караоке. І це бажання можна здійснити без зволікання. Що скажеш?

— Ні! — різко закричала я і, сама дивуючись, відштовхнула ректора! Від несподіванки чоловік ледь не впав, а потім збентежено дивився на мене. — Лорд Поплавленс, негайно зупиніться, я проти! — викарбувала я, сердито дивлячись на нього… а вже за мить намагалася приховати тремтіння в колінах, що накотило, щойно ці слова зірвалися з моїх губ.

— Яка ти вперта, — зітхнув чоловік. — Гаразд, якщо так, то я зараз справді не братиму тебе. Але ще невідомо, хто з нас від цього більше втратить. Зрештою, у мене є кого покласти в своє ліжко цієї ночі. Цілий каталог! — розреготався ректор, перш ніж зникнути і залишити мене на самоті.

Бажаючи хоч трохи зрушити з мертвої точки, я розгорнула на екрані планшета план академії. Стара занедбана бібліотека, напевно, приховувала безліч цікавих секретів. І звірившись із розкладом пар на завтра, я почала знову розробляти план проникнення до забороненої секції. Туди, де знаходилися мемуари людини, яка давним-давно проектувала цей замок.