Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

    Відповісти вирішив Жозеф:      

— Тільки якщо напали тварюки з інших світів чи наші тварини завдали ран. Або від падінь чи порізів під час роботи, але саме по собі нічого не болить.

— І якщо ви все життя не зустрінетеся з якимось монстром, а робота ваша буде спокійною, ви гарантовано доживете до старості?

— Звичайно, тому ми боїмося жителів невідомих світів. Якби їх не було, ніхто б не вмирав до сивого волосся.

— А чого ж помирають у старості?

Джейн не могла повірити в існування світу без хвороб.

— Від самої старості, від тлінності самого життя, просто одного разу людина лягає спати та не прокидається.

— І у вас ніколи не вмирають діти та молоді?

       Вайолет ахнула і випустила з рук виделку. Та впала на підлогу з оглушливим брязкотом.

— Що ви, люба, таке кажете! Діти! Звичайно, ні, — і вона знову заторохтіла під ніс молитви.

     Фелікс самовдоволено блиснув очима, ніби кажучи присутнім – я ж казав, що вона монстр.

— Я… Я… Ви мене не так зрозуміли. Просто у нашому світі люди хворіють. Це буває не лише із серцем. Кожна людина за все життя хворіє багато разів. І, на жаль, інколи хвороби призводять до смерті у будь-якому віці.

     Навколишні були шоковані. Вайолет притиснула руки до грудей:

— Мила це чудово, що ти потрапила до нас, ти така гарненька, що я й подумати не могла, що ти з такого моторошного місця!

— Воно не моторошне, там багато чого хорошого, але... це... Так, — Джейн не знала, які виправдання знайти для свого світу в цьому питанні. Зустрівши людей, які не знають болю, не втрачають дітей і батьків у страшних хворобах, вона раптом відчула, що її світ справді страшний. І на душі в неї стало зовсім порожньо. Вона заплуталася сама в собі, у її голові все перемішалося, наче крупи, розсипані перед Попелюшкою. Її дім – світ, в якому вона жила все своє життя, враз здався їй огидним у порівнянні з Айронвудом, де люди гарантовано доживають до старості в їх безтурботних кольорових будинках.

— Як би не було, там мій дім, мої улюблені батьки, моя сестра та племінниця, і я дуже хочу до них повернутися. Епс Фендерсон сказав, що ваш король має надлюдські сили і зможе повернути мене додому. Це правда?

— Хіба у вас їх немає? - Запитала Вайолет.

     За столом зависла напруга.

— Надлюдські сили? Звичайно, ні. З чого ви це взяли?

     Вайолет посміхнулася:

— Ви ж людина з іншого світу, як...

— Не як Батько, — раптом різко перебив її Фелікс.

    Жінка злякано почала виправдовуватися:

- Я просто подумала...

Він знову перебив її своїм сповненим крижаного спокою голосом:

— Вона звичайнісінька дівчина і, на мою думку, це стало очевидним ще до того, як було подано другу страву.

    За столом зависла тиша. Сара боязко поглядала на Рона, ніби намагаючись запитати очима, як їй слід поводитися.

    Вайолет нарешті випалила:

— Але ж вона лікує серця, які болять самі по собі. Хіба це не сила?

    Фелікс окинувши поглядом усіх присутніх, сказав:

— А хіба у когось з присутніх болить серце?

       Ніхто не відповів.

- Я так і думав. Отже, сили леді Джейн в нашому світі все одно не знадобляться, — і, кинувши нищівний погляд на дівчину, велично відкинувся на спинку стільця.

     Вайолет, швидко переглянувшись із чоловіком, заговорила, силувано найбуденнішим голосом:

— Наш король дуже могутній, він може зробити все, що завгодно. У нас є така людина як ти, травник, він лікує рани та забиті місця, але в нього не завжди виходить зробити потрібні мазі через відсутність деяких рослин і тому допомагає він не всім. А король може вилікувати будь-яку рану, лише провівши рукою.

     Джейн аж підскочила від почутого. Вона вже зрозуміла, що їх правитель чарівник, але лікувати рани, у світі без хвороб? Це просто розкіш. Син вітражника запитав, чи не прибула вона з казочки? Та це вони всі живуть у казці!

— Я дуже чекаю на зустріч із королем, але поки він зі мною не познайомився, кажуть, він дуже зайнятий, наповнює "водоноси", створює ресурси...

— Земля в Айронвуді отруєна "зеленою водою", що прибула до нас з іншого світу, — продовжувала Вайолет, — на ній нічого не росте вже багато років, і ми не можемо вирощувати їжу. Шахти та копальні теж затоплені нею. Отже, король створює їжу для Великих Садів та інших сіл поза межами нашого містечка. А також метали, вугілля та дорогоцінне каміння. І як ти правильно підмітила, наповнює водоноси. Це система каналів, створених Батьком під землею, в які наш король запускає з рук воду і всі можуть митися прямо у своїх будинках.

"Таки не з бочки він їх наповнює", - подумала Джейн.

— У вас найкращий король серед усіх світів! — Джейн сказала це абсолютно щиро, але на цих словах всі, хто сидів за столом, завмерли з таким виглядом, ніби сиділи на кілках, а не на стільцях. Один Фелікс виглядав... Задоволеним? Така несподівана емоція виглядала на його обличчі досить незвично. - Я щось не так сказала? — Джейн засумнівалася у своїх перших висновках, вона ж не знає всього про короля. Раптом він не такий уже й добрий.