Ігор Коляда - Квітка Цісик, Ігор Коляда

бенкеті у 20-річчя Пластової Станиці в Нью-Йорку 15-го березня ц. р. Одушевлена публіка не хотіла їх випустити і бажала все ще та й ще нових наддатків. Тепер співоча група юначок готується до виступу знову на ширшому форумі, а не лише пластовому, а саме — в Літературно-мистецькому Клюбі в Нью-Йорку, куди їх запрошено на вечір молодих талантів. Розуміється, наші юначки думають не лише про сцену і чекають нетерпляче на свято весни на Вовчій Тропі, де думають дати не одну точку у часі ватри і збирати оплески від тих, на яких їм, либонь найбільше залежить» (журнал «Свобода», травень, 1969 р.). Українські народні пісні з цього свята були записані на плівку, проте доля цих записів невідома. Також «Пластові соловейки» брали активну участь у «Вишиваних вечорницях», вечорах молодих талантів у Літературно-мистецькому клубі в Нью-Йорку.

Як і Квітка, членом «Пласту» у період 1950—60 років був Блаженніший очільник УГКЦ, кардинал Л. Гузар, який зазначав «найважливішим, чого він навчився у «Пласті» — постійно інтенсивно працювати над собою. «Пласт» — остаточно це організація, самовиховання, як колись мав на думці Бейден Паул — засновник (скаутського руху). Людина мусить працювати над собою, набувати певні чесноти, прикмети, за допомогою яких вона гарно спілкується з іншими... Пласт має певні закони. Коли ми складаємо присягу, то присягаємо бути вірні Богові, батьківщині, слухатися старших, їх поради і керівництва. Це не є якийсь надзвичайний закон — це кілька таких прикмет, які кожна культурна людина повинна мати. Наприклад, пластун має бути точним. Точність — це надзвичайно важлива річ у житті культурної людини. Культурний — це такий, що вміє співжити з іншими людьми. Процес виховання в Пласті повинен допомогти зробити кожного дуже цінними громадянами, цінними людьми у суспільстві. Ми маємо багато таких прикладів у минулому столітті, тут немає нічого надзвичайного чи таємничого. Це додаток у процесі виховання, яке ми починаємо від батьків, вчителів. Принцип виховання Пласту в кінцевому випадку — це процес самовиховання. Старатися самому без зовнішнього примусу бути хорошою людиною», — зазначає поважний пластун Блаженніший Любомир.

Патріотизм майбутньої відомої співачки та виконавиці рекламних джинглів виростав із її вродженої любові до Батьківщини, та виплеканий патріотичним вихованням, отриманий від батьків та українських організацій. «Пласт» продовжував відігравати важливу роль у формуванні особистості співачки та майбутньої «королеви джинглів», який на засадах християнської моралі сприяв всебічному патріотичному самовихованню. Саме ці духовні цінності стануть життєвими орієнтирами Квітослави Цісик, якими вона керуватиметься у своєму житті, залишаючись справжньою пластункою.

Але через свою постійну музичну зайнятість Квітка потроху залишає «Пласт». «Ми разом пластували в одному курені з Квіткою. Коли всі підросли до старшопластунського віку, то більшість дівчат пішли до куреня “Спартанки”, Квітка ж через свою постійну музичну зайнятість потрохи відійшла від Пласту» — ділиться спогадами станична Нью-Йорку Таля Даниш. Згодом, у зрілому віці, закладений в дитинстві вишкільний ук­раїнський фундамент відіграв чималу роль у творчій натурі співачки. У Квітки Цісик залишалось зовсім мало часу, щоб займатись пластовими справами, але ніколи не відмовлялась, коли до неї звертались по якусь конкретну допомогу. До кінця свого життя, зустрічаючись з колишніми своїми друзями по «Пласту», вона віталась, як і належиться пластунові, подаючи ліву руку, що свідчило про її приналежність до світового скаутського руху, оскільки ліва рука ближча до серця і вітання нею означає довіру до людини, з якою вітаються, і промовляла «СКОБ», підносячи при цьому догори праву руку із випростаними трьома пальцями — символом трьох головних обов’язків пластуна.

Ім’я Квітки Цісик занесено в список найвидатніших пластунів поруч з іменами Степана Бандери, Павла Ґайди, Івана Іавдиди, Богдана Гаврилишина, Любомира Гузара, Бориса Ґудзяка, Василя Кука, Миколи Лебідя, Юрія Логуша.

Це була її велика школа українства.

Розділ восьмий. «Міс Союзнівка»

Батьки Квітослави, крім активної участі у скаутській організації «Пласт», залучили її до діяльності у «Союзнівці» (англ. Soyuzivka Heritage Center). «Союзнівка» — це український культурний центр, який розташований у м. Кергонксоні штату Нью-Йорк поблизу хребта Shawangunk Ridge на південь від гори Катскілл у північній частині штату Нью-Йорк, який організовує дитячі табори з вивчення культурної спадщини, семінари, фестивалі, концерти, танцювальні вечори та художні виставки для тих, хто зацікавлений у набуванні знань про Україну та її багату культуру.

Історія цього «клаптика українських Карпат», з яким у Кейсі пов’язано багато дитячих спогадів, розпочалась з ініціативи Українського Народного Союзу (створений у 1894 році), який у 1954 році придбав у горах штату Нью-Йорк, які дуже нагадують українські Карпати 250 акрів (це трохи більше ніж 100 гектарів) землі. Поруч із галявинами, гірським струмком і частково лісистою місцевістю, було побудовано дев’ять будинків, з окремим плавальним басейном та тенісним кортом. Всі будинки розміщені в певному віддаленні один від одного. Кожна з цих будівель названа на честь регіонів України («Тернопіль», «Київ», «Одеса», «Львів», «Чернівці» та ін.). На території є кілька пам’ятників. Примітно, що це бюсти Т. Шевченка, Л. Українки та І. Мазепи. Бюст Т. Шевченка у виконанні всесвітньо відомого українського скульптора О. Архипенка. На території, серед дерев, кущів, трав, потічків розташовано будинки «Союзівки», сьогодні у цих будинках готелі, у яких поселяються діти і батьки, які перебувають тут у літніх таборах. Також у «Союзівці» відбуваються щорічні культурні фестивалі та мистецькі виставки й концерти. Крім того, культурний центр представляє можливість орендувати на декілька тижнів цілий будиночок серед мальовничої природи, і приїхати на літо відпочити. Будинок відпочинку «Союзівка» працює цілорічно, а влітку українська молодь проводить там канікули у дитячих, спортивних і відпочинкових таборах. «Союзівка» ставить собі за мету сприяти, зберігати і поширювати українську культуру. Вона й досі прагне за допомогою своїх програм прищепити гордість за українську спадщину в американської молоді українського походження, демонструє українську народну культуру американській аудиторії. Як правило, сюди приїздять із сім’ями. Готелі недорогі як для США (80—300 доларів залежно від сезону, 300 — за ніч, то лише на час щорічного фестивалю, коли гостей дуже багато). Культурний центр «Союзівка» використовується для проведення семінарів, досліджень спадщини, фестивалів, концертів, святкувань з танцями, художніх виставок та дитячих літніх таборів. Ці послуги надаються вже понад 50 років. Періодом процвітання культурного комплексу «Союзівка» вважається період під керівництвом Володимира Кваса — великого прихильника мистецтва, який присвятив все своє життя поліпшенню «Союзівки», і був відповідальним за запрошення музикантів й танцюристів, проведення концертів та семінарів на курорті протягом літніх місяців і під час канікул, часто співпрацював з Володимиром Цісиком. Упродовж 1961—1962 рр. татко Квітки був артистичним керівником «Союзівки», а матір — директором дитячих відпочинкових таборів. У 1961 ро­ці під керівництвом митця були проведені три великі музичні акції: свято св. Володимира, Свято молодих талантів і Шевченківська академія. В. Цісик не лише був організатором концертів, але й