Ігор Коляда - Квітка Цісик, Ігор Коляда

доріг. В короткому часі закуплено ферму за $2500. Цю оселю назвали «Новий Сокіл». Її посвячення відбулося 18—19 серпня 1951 року, з великою участю пластунів та приятелів Пласту. Названо оселю „Новий Сокіл”, як колись „Сокіл” у горах Карпатах був символом пластового вишколу. «“Новий Сокіл” — за висловом відвідуючих гостей — це прекрасна і своєрідна закутина. Дехто порівняв його до Манявського Скиту. Це порівнання, набуть, найбільш підхоже. Зараз за вартовою будкою, брамою і мостиком зміняється цілковито його картина. На малій площі праворуч і вліво видніють два дерев’яні будинки, їх перерізує потік з містком. Криниця накрита дашком та з дерев’яним помостиком, а в тіні дерев стоїть ряд великих столів. Праворуч розтягнеться вид на смерековий ліс та прекрасну — заквітчану у ромени і пахуче цвіття — поляну, обведену високими смереками. На цій поляні, приперта до розлогих дубів, пишається чепурно новозбудована палатка новачок» (Ярослав Пришляк «Новий Сокіл 100 кроків»). «Новий Сокіл» — це перша пластова оселя, яка постала на терені США, стала гордістю у розвитку життя пластового руху в діаспорі і яка дала почин до дальшого придбання набуття інших пластових осель. На цій оселі таборували пластуни з Клівленду, Рочестеру, Сиракюз, Ютики, Льорейн-Акрон, Кентон, Йонґставн, Баффало, Нью-Йорку, Нью-Джерзі, Вашингтону, Філадельфії, Чикаго, Дітройту, Денверу, Каліфорнії та сусідньої Канади. Серед батьків, які змалечку віддавали до літнього табору пластунів «Новий Сокіл» своїх дітей були і батьки Цісики. Упродовж багатьох років вони направляли до літнього табору своїх дівчаток — сестер Марію та Квітку. З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах. «Жили ми в шатрах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українських пісень» — розповіла журналу «Країна» двоюрідна сестра Квітки, теж пластунка Христина Лев про пластову юність нашої героїні. У 7 років Квітка стала членкинею 30 куреню імені «Софії Галечко» «Пласту» в Нью-Йорку. Спочатку вона належала до «Уладу Пластунів Новаків та Пластунок Новачок (УПН)» — першої виховної спільнота Пласту, тобто спільноти дітей у віці від закінчених 6 до закінчених 11 років. Потім вона перейшла до «Уладу Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок» (УПЮ) — виховної спільноти пластової молоді у віці від початку 11-го до дня закінчення 18-го року життя або закінчення середньої школи (згідно з постановою даної КПС), що гуртується на засадах добровільності у власних відділах в організаційних рамках Українського Пласту, із своєю окремою виховною програмою, діяльністю та устроєм, що спираються на методу самовиховання. УПЮ — це вже справжнє пластування. У «Пласті» Квітка ж здобула ступінь пластуна-розвідувача. Її пластовим одностроєм була сорочка піскової барви та коричнева спідничка. У цій формі вона сфотографована, коли 1968 року до нью-йоркської пластової станиці, до оселі «Вовча тропа», приїхав з візитом кардинал Йосиф Сліпий. На світлині він зафіксований у той момент, коли здійняв руку, благословляючи Квітку.

Юна Квітка аж до 16 років була активною пластункою та відвідувала тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї. Там вона вчилась бути гордою за свій народ, його героїчне і трагічне минуле і шукати шляхів для досягнення його заповітної мрії — мати свою державність. 1967 року 14-річна Квітка організувала з дівчат 30-го куреня імені «Софії Галечко» співочий гурт «Соловейки», яким керувала протягом трьох років. До складу гурту входили пластунки-розвідувачки Реня Сафіян, Віра Самощак, Христя Зимна, Марійка Гой, Марійка Костів, Ліда Прокоп, Марта Навроцька, Ліда Голюка, Уляна Ільницька й Оксана Шуль. Всі вони були внучками відомих у Галичині людей. Всі... Мало хто з них знав, що, наприклад, Марійка Гой є внучкою Івана Гоя зі Снятина, який керував хором і був першим, хто почав зі своїм колективом співати Франкове «Не пора», як тільки в друкарні Джулинського у Перемишлі вийшли ноти. Всі вони сфотографовані на світлині, коли виступали на святкуванні 20-ліття пластової станиці в Нью-Йорку. Як писав про Квітку журнал «Свобода» (1969 р.), «юначка 30 куреня імені Софії Галечко організувала пластовий ансамбль «Соловейки» з 12 подруг, який провадить цілих 3 роки. Дівчата грають на гітарах і співають є повні свіжости і розуміння музичної культури», а у пластовому журналі «Юнак» (випуск № 5 за 1969 р.) зазначається, що «юначки вправляють пильно, де і як лише тільки можуть під проводом енергійної Квітки Цісик, а репертуар пісень щораз поширюється». Це були одні з перших відгуків про Квітку Цісик як співачку... Все ще було попереду... Згодом, багато з тих, хто співав з Квіткою біля ватри, у своїх спогадах про неї будуть самі собі дивуватись, що їм доля зробила подарунок співати разом з нею. «Тоді, — виправдовувались вони, — ще цього не передбачали»... Згадує про Квітку Цісик ще один єпископ УГКЦ, тодішній пластун Гліб Лончина: співачка таборувала з ним ще у 1968 році на оселі «Новий Сокіл», і чомусь серед 240 учасників табору запам’яталася саме вона. «Соловейки» витьохкували пластові, народні та популярні пісні, акомпануючи собі на гітарах. Зі своїми «Соловейками» Квітка Цісик виступала не тільки на пластових таборах та заходах, а й на різноманітних великих імпрезах української громади. Грали «Соловейки» на юнацькій Орликіада та Святі Весни; в оселі «Вовча тропа» в Іст-Чатемі коли на честь 20-тиліття пластунської станиці у Нью-Йорку у 1968 році до них приїздив Верховний Архиєпископ Кардинал Йосип Сліпий, а ансамбль записав свою платівку (на плівку були зроблені записи українських народних пісень, але їх доля невідома). Один з найяскравіших виступів колективу відбувся на вечорі самодіяльності з нагоди 20-ліття пластової станиці Нью-Йорк, там публіка не відпускала ансамбль Квітки шаленими оплесками. «Уже більше року минає, як при 30-му Курені УПЮ створилася група молодих співачок, що у супроводі гітар співають пісень. Душею цієї групи та її організатором є пл. розв. Квітка Цісик, а членами є пл. розв. Реня Сафіян, Віра Самощак, Христя Зимна, Марійка Гой, Марійка Костів, Ліда Прокоп, Марта Навроцька, Ліда Голюка, Уляна Ільницька, Оксана Шуль. Уперше виступили ці юначки зі своїм співом на юнацькій Орликіяді в 1967 році, а опісля на «святі весни», у часі гостини Верховного Архиєпископа Кардинала Сліпого на «Вовчій Тропі», на Листопадовому Апелі, на «Святвечірній свічечці» Слава про цю групу пішла із часом і позапластові кола так, що наших соловейків» запрошено на вечір показу української вишивки в Пассейку, а опісля під час останнього зимового сезону на вишивані вечерниці в Нью-Йорку. Обидва виступи мали великий успіх, і пластунки зібрали великий аплявз. Розуміється, юначки вправляють пильно, де і як лише можуть під проводом енергійної Квітки Цісик, а репертуар пісень щораз поширюється. Співають пластових, народніх та популярних пісеньок приємно та безпосередньо, і ця молоденька співацька група в народніх одягах радує кожного, хто її побачить і почує. Найбільший досі успіх зібрали наші соловейки, виступаючи на