Ігор Коляда - Квітка Цісик, Ігор Коляда

брав у них участь як скрипаль і диригент жіночого хору «Веселка». Цей колектив був заснований митцем для супроводу Служби Божої, яку на Союзівці відправляв її парох о. Любомир Гузар. Хористи вивчили, за власною ініціативою, крім церковних піснеспівів, низку обробок українських народних пісень, з якими виступали на святах. Особливо сподобалася слухачам у виконанні тріо найкращих хористок «Пісня про рушник» А. Малишка — П. Майбороди, яку для жіночого ансамблю аранжував В. Цісик. Кон­цертмейстером на всіх концертах була Марія Цісик, яка мала й сольні виступи. В липні 1962 р. митець з успіхом виступив на Союзівському вечорі «Синя чічка» пам’яті М. Гайворонського, виконавши твори Фоменка, Мусоргського, Брамса, Дворжака та інших композиторів, в серпні організував концерт молодих талантів, на якому співав створений ним дівочий вокальний квартет (Цісик зробив для нього переклади популярних пісень). Мистецьку роботу Володимир Цісик продовжив восени цього ж року, керуючи Союзівським хором і вже згаданим квартетом.

Тут, у «Союзнівці», де навколо дикі трави і квіти звіробою, природна згадка такої далекої та казкової України, чого не вистачає в урбаністичному Нью-Йорку, душа малої Квітки насичувалась природною енергією, відпочиває вдалині від потоків машин, людей, хмаросягів, неонів, швидкого ритму життя. У таборі Квітослава вчилась любити та поважати навколишнє середовище, бути на самоті з собою, цінувати кожну квіточку. Тут зовсім інше відчуття життя — можна зупинитись, оглянутись довкола і... раптом зрозуміти, яке усе це просте і прекрасне. Вона ніколи не забуде, що коли приходила осінь, батько брав її на Союзівку, аби виглядати журавлів, які мали летіти на південь з Канади. Люди казали, що вони колись тут пролітали і можна було чути їх ґелґіт, сподіваючись на диво, що їм вдасться побачити журавлиний ключ або ж почути його тужливий плач. Проте журавлі не з’являлись. Так, проходили ці прекрасні та незабутні дні, місяці та роки життя Квітослави Цісик.

За свідченнями діаспорної діячки культури Галини Козак, яка працювала з Квіткою над спільним музичним проектом, Кейсі Цісик в 1969 році стала «міс Союзнівка».

Розділ дев’ятий. Студентські роки

Українська діаспора в США у ті часи, як зазначає дослідник О. Коротич, відзначається високим рівнем освіченості. Серед осіб віком від 25 років тільки 5,8% українців не отримали закінченої середньої освіти (що значно менше ніж в цілому по країні), 20% українців мають лише закінчену середню освіту, що є прийнятним для малокваліфікованих професій у США. 27,4% є випускниками коледжів або мають диплом молодшого спеціаліста. Престижний диплом бакалавра мають 26,2% осіб українського походження. Зважаючи на досить високу вартість навчання у США, це є високим показником, до того ж, на 8,3% вищим, ніж загалом по країні. Дипломи магістра або доктора наук мають 20,7% українців у США, що у два рази більше, ніж по країні. Походячи з інтелігентної родини, К. Цісик, зважаючи на всю важливість вищої освіти для її майбутньої кар’єри, вирішує після закінчення середньої школи вступати до вишу, і як перспективний виконавець, отримує від університету штату Каліфорнія стипендію у розмірі 400 доларів.

Після школи Квітка вступила до Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку («High School Оf Music Аnd Art Іn Manhattan»), де навчалась по класу скрипки у свого батька. У 1970 році Квітка Цісик закінчила навчання у Вищій школі музики і мистецтва у Нью-Йорку і вступила на навчання до «Харпер-коледжу мистецтв і наук» (Harpur College of Arts and Sciences), який входив у систему Нью-Йоркського університету в Бінгемтоні (англ. State University of New York at Binghamton, SUNY at Binghamton), який є державним дослідницьким університетом у штаті, одним із чотирьох університетських центрів у системі Університету штату Нью-Йорк, відомий також як Бінгемтонський університет, чи, як називають його студенти скорочено Bing, заснований у 1946 році, виріс з невеликого гуманітарного Харпер-коледжу до установи зі значною докторантурою. Серед 200 національних університетів США в рейтингу 2013 року «Найкращий національний університет» він посів 89-е місце. Основний корпус університету височить на лісистому схилі пагорба над річкою Саскуеханною у передмісті Вестала, а допоміжний освітній центр — неподалік ділової частини міста Бінгемтон. У цьому університеті навчаються студенти не тільки з 50 штатів США, а більш ніж зі ста країн світу. У свою чергу, «Харпер-коледж мистецтв і наук» (англ. — Harpur College of Arts and Sci­ences) є найстарішим і найбільшим закладом Бінгемтонського університету. Він нараховує понад 8100 студентів і близько 1100 аспірантів. Навчання в ньому ведеться на трьох факультетах: образотворчого мистецтва та гуманітарних наук (15 програм), природничих наук та математики (8 програм) і соціальних наук (6 програм), а також за дванадцятьма міждисциплінарними освітніми програмами, які є ланкою до міждисциплінарних курсів в інших коледжах і школах університету. Вступ до такого престижного закладу був чи неабиякою подією не тільки для Квітослави, а й у житті всієї української громади в США, що було освітлено в часописі «Український щотижневик» («The Ukrainian Weekly») від 19 червня 1971 року, в якому наводиться список восьми студентів, які в 1970 році були прийняті на навчання до цього престижного закладу, в якому сестра Квітки Марія викладала фортепіано.

У 1971 році за ініціативи студентів і аспірантів «Харпер-коледжу мистецтв і наук» формується Українська студентська громада. Підготовчий комітету складі студентів Ірини Крайник, Сильвії Рожко, Дейва Бора, Джона та Джорджа Терелів, аспірантів Марії Коропій, Джона й Ендрю Чебиняків та Любомира Зобніва схвалив статут студентського об’єднання й обрав керівних осіб. Очолила громаду Ірина Крайник, студентка першого курсу сестринської справи, віце-президентом був обраний Дейв Бор з другого курсу антропології. Скарбником обрали Богдана Копинця з першого курсу долікарської підготовки. Доктор Вільям Дуда, професор філософії, погодився стати куратором громади. Громада ставила собі за завдання встановлення контактів із нью-йоркськими конгресменами з метою обговорення ситуації в Україні, окупованої більшовизмом, з іншими студентськими організаціями і з Союзом Українських Студентських Товариств Америки. Вона також мала завдання всіляко допомагати українському студентству. До української справи приєдналась і сама Квітка, яка на той час вчилась у цьому навчальному закладі.

У січні 1971 року ініціативним комітетом Української студентської громади (голова — Любомир Зобнів), до Дня соборності України була створена телевізійна програма «Думки про Україну» (англ. «Thoughts of Ukraine»). Сценарій підготували Марія Цісик (викладач музики) та Марія («Міма») Коропій (аспірант з французької мови; ведуча українських програм на радіо та телебаченні). Матеріально-технічним забезпеченням програми займався Віктор Галич, вще-президент філії Українського конгресового комітету в США, а режисером програми став відомий у професійних колах телеведучий та актор — Фред Дерадо. Спонсором української програми стала Gardner Motors — фірма, яка продає та обслуговує по всьому світі двигуни для кораблів марки Gardner, а продюсував — Дмитро Яремчук. В програмі були представлені українські народні танці; прозвучали поеми Тараса Шевченка, які озвучив Брюс Мерлі (чоловік Марії Цісик), пісні у виконанні