Ріна Бейкер - Руйнація, Ріна Бейкер

Минула вічність, перш ніж до мене прийшов Рік та звільнив від мотузок. Синці огорнули запʼястя та щиколотки, наче браслети, кров закипіла, урізноманітнюючи цю просту прикрасу. 
Він завів мене в кімнату, де я провела так багато часу в самотності. Тіло згадало ті відчуття і до болю стислося. Все було на своїх місцях. Ніхто не забрав ні матрац, ні засоби гігієни з невеликої ванної кімнати. Не буду нагадувати Ріку про це, можливо в поспіху він просто забув про наказ Кайла. 
— Ось, — витягуючи з задньої кишені, чоловік подав мені тюбик крему. — Це від синців. Заховай, лише, щоб Кайл не бачив. 
— Дякую, — розглядаю підлогу, не в змозі поглянути йому в очі. 
— Бет, ти зробила дурню, — підіймаючи вказівним пальцем моє підборіддя сказав Рік. 
— Так, я знаю. 
Він похитав головою і заправив пасмо рудого волосся за моє вухо, ледь торкаючись холодними пальцями палаючої шкіри.