Мілена Христич - Ілюзія подолання, Мілена Христич

Тому й зберігали юну психіку та вічне дитяче здивування перед дивами Всесвіту…

Але іноді Кіра все таки поринала у спогади…

Про експедиції та про дивовижі що зустрічала в них

…

Наприклад , вона часто бувала на Венері.. І космічний зоопарк дуже цінував її як спеціаліста та професіонала…

Там зустрічала вона та працювала з такими незвичними для землян формами життя , що іноді було важко їх ідентифікувати : чи ця форма життя є тим, що у них прийнято вважати твариною чи рослиною, чи все таки дещо інше, можливо вище за земні форми …навіть гуманоїдні…

…

Але згадуючи ці експедиції, Кіра не могла пригадати образи , подібні до тих, що виникали тепер в її уяві…

Вона згадувала , але розуміла, що в експедиціях не зустрічала подібного 

…

Наприклад ці дивні статуї антропоморфних биків  …

Їй снилося, наче вона йде алеєю ,  а їй назустріч , нависаючи на пів неба, здіймається гігантська скульптура чоловіка з головою бика…

Зроблена очевидно з якогось білого каменя , скульптура проте була пофарбована звичайними фарбами…

Скульптура проте була незворушна та погляд древнього бика був спрямований кудись над алеєю та самим містом та самим їх життям , бик дивився в якусь свою далину та мовчав про те, що там бачив…

…

Іншим разом Кіра бачила дивні будівлі червоного кольору, що здіймалися міцними неприступними стінами під саме небо…А вона , така маленька та безпомічна перед цими стінами , ходила навколо цієї неприступної будівлі та все шукала входу.

А його не було…

…

Іноді вона бачила дивні міста з багатолюддям та незвичним для її вуха галасом..

І  мініатюрні доброзичливі люди в яскравому одязі з парасольками ходили серед незвичайних будинків з багатоярусними дахами…

…

Вона бачила скульптури левів та тигрів біля підніжжя храмів.

…

Але що то були за храми, вона не могла зрозуміти…

А потім згадувала ретельно та прискіпливо експедицію за експедицією , у яких коли небудь побувала…

Венера …Альдебаран …Меркурій …Нептун..

Система Медузи…Карме..

І тоді вона згадувала імена і обличчя своїх соратників по експедиціям …І незворушне наче висічене з каменю обличчя капітана Кіма, що звик  сміливо вдивлятися в безкінечну космічну глибину..

І решту, з ким довелося їй коли небудь працювати..

Але в жодній експедиції вона не зустрічала таких скульптур чи міст..чи храмів 

…

Тепер вона постійно думала, що буде далі

..І якщо видіння не припиняться їй звичайно прийдеться поговорити з Данко

…

І тоді Кіра врешті згадала дуже давню подорож. Тоді ще вона була занадто юна та охоплена різними почуттями.

.

І тоді ще не знала Данко…Вона зустріне його лише через пару років…

…

Їй було двадцять. І батько узяв її в якусь експедицію. Вона тоді полетіла залюбки, бо були канікули…

Вони облетіли майже усю Сонячну систему. І сама експедиція тепер встала перед її внутрішнім зором…

Це була її перша справжня експедиція. Не екскурсія чи розважальна подорож 

В експедиції були присутні справжні науковці та митці …І в клубній кімнаті тоді розгорались справжні наукові та мистецькі дискурси та диспути.

Кіра тоді ловила кожне слово…

І навіть вела щоденник. Де він тепер, вона на знала 

Може, залишився у батьків..

Вона тоді ретельно записувала різні враження про тих, кого зустрічала, про місця що бачила та про щось незвичайне та цікаве.

..

Кіра побачила, як небо почало світлішати

Данко вже давно пішов в будинок і тепер до Кіри доносилось монотонне бубоніння відофону..

Мабуть, він дивився якісь новини з Сонячної системи

…

Кіра увійшла до вітальні. Данко зручно розташувався на дивані та просто дивився в екран, що блимав на пів стіни…

Транслювали олімпіаду з Меркурію…

..Кіра посміхнулась…

Я дещо згадала, - просто сказала вона.

Данко зацікавлено повернувся до дружини

Він мовчав але дивився запитально…

Мені потрібні щоденники з моєї першої експедиції. Я літала з батьком. Це було двадцять років тому назад. 

Де вони ?- просто спитав він.

У тому то й справа , що я не знаю . Може у батьків…

Хочеш щоб я злітав пошукав, чи полетимо разом…

Це вона у ньому й любила…Він ніколи не розводився на зайве, а завжди ловив саму суть та пропонував найраціональніше рішення…

Мабуть, злітаємо разом…

Данко кивнув…

Але спочатку треба зателефонувати…

Кіра пішла в бібліотеку , де був ще один відеофон…

…

Через пару хвилин Кіру з’єднали з Африкою, де працювали батьки на одній з кліматичних станцій…

Керування погодою давно вже було доволі розвиненою та розповсюдженою   технологією.

І батьки Кіри обидва були висококваліфікованими спеціалістами у цій галузі.

Екран тепло блимнув і показав благородне худорляве обличчя чоловіка з веселим поглядом ..