Аніта Мілаєва - Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва

глава 1.1

Тім

 

Двоє чоловіків сиділи у припаркованому чорному автомобілі, марки « Лексус » і про щось тихо розмовляли.

На вулиці стояла чудова весняна погода, місто жило своїм життям. Люди поспішали у   справах.

Недалеко від Лексуса пригальмував червоний автомобіль з шашкою таксі на даху. Дверцята відчинилися, вийшла молода дівчина. На блондинці був одягнений дорогий діловий костюм. Одного погляду вистачило б визначити, що сумочка, туфлі та годинник за вартістю не поступалися одягу.

Дівчина виглядала ефектно. Пройшовши повз машини, що стояли поряд, дівчина увійшла в ювелірний салон з красивою назвою: «Ідеал ».

- Це вона, - вимовив чорнявий чоловік з блакитними очима.
 

***

Ольга

-Христе, привіт.

Назустріч блондинці вийшла миловидна брюнетка з кучерявим волоссям. Вона була керівником мережі магазинів з продажу ювелірних виробів.

-Привіт, Олю.

Дівчина простягнула пакет з подарунком і букет квітів.

-З Днем народження тебе.

-Ти не забула? - посміхнулася Христина, беручи свій подарунок.- Пішли у твій кабінет, є розмова.

Дівчата пройшли через весь зал і зникли в кімнаті.

-Я знаю, що мені робити! - вигукнула Христина, як тільки зачинилися двері.

-Святкувати день народження? - припустила Оля.

-Та встигнемо ми відсвяткувати. Я, нарешті, знаю, як мені позбутися дракона.

Оля скривилася. Подруга, і за сумісництвом господиня всіх ювелірних салонів, була схиблена на якомусь відомому тільки їй світі драконів.

Вона неодноразово розповідала про життя ящерів і магів. Оля її не засуджувала, адже в цьому був винен батько Христини. Саме він з дитинства втовкмачував дівчині про існування іншого світу. Вона постійно читала незрозумілі книги, написані невідомою мовою.

Оля дуже любила свою подругу і поблажливо ставилася до її фантазій. Вона дорожила їх дружбою, особливо після того, як рік тому Христина мало не померла. Ніхто не вірив, що дівчина виживе. А вона не тільки вийшла з коми, а ще й стала керувати бізнесом батька.

-Може, не треба позбавлятися? Адже так романтично мати свого дракона, - сказала подруга.

- Не романтично бути отруєною любов'ю ящера, - презирливо відповіла дівчина.

-Ти хоч запам'ятала, який вигляд мав твій дракон?

-Ні, - заперечливо похитала головою Христина. - З того дня я пам'ятаю тільки яскраве світло і біль. Все інше, як в тумані. Розпливчасті силуети. А потім я знову опинилася в нашому світі  з міткою на руці. Ці мерзенні створіння таврують дівчат, як корів у стаді, тому сьогодні я покладу цьому край, і стану вільною, - впевнено сказала подруга.

Оля з посмішкою подивилася на Христину. Ефектна красуня щось явно задумала.

-І як ти це зробиш?

-Сьогодні я втрачу невинність, - рішуче сказала Христина.

-Що? - не повірила в почуте Оля. - Що за нав'язлива ідея на цей раз?

Востаннє  у такому стані вона перебувала, як вийшла з коми. Дівчина побачила у себе на руці мітку і була впевнена, що так дракон позначив її. Христина розповіла, як на мить опинилася в іншому світі, де був її ящір.

А через кілька днів попросила подругу про дивну послугу: провести ритуал прив'язки на крові. Спочатку вона сказала Олі, що це для того, щоб поріднитися. Після обряду  вони   ставали сестрами по крові. Оля не хотіла засмучувати подругу, тим більше їй не можна було зайвий раз хвилюватися.

Коли дивний обряд був проведений, Христина зізналася, що насправді їх зв'язок не дозволить дракону притягнути дівчину у свій світ. Кров Олі, як якір для корабля, вона дозволяє дівчині залишатися на землі.

А тепер ця ідея з втратою невинності. Треба все ж визнати, що фантазії подруги завели її занадто далеко.

-Христино, може, не варто поспішати. Знаєш, переспати з чоловіком  не так легко,  як здається, - почала відмовляти Оля. - Та й що це тобі дасть? Погані спогади про невдалий перший секс?

-Мені плювати на спогади. Я сьогодні, нарешті, отримала відповідь на питання, яке давно задавала. Почитала літературу  і зрозуміла: дракон, який мене таврував був на момент ініціації мертвий.

-Це як? - не зрозуміла подруга.

-Його душу хтось врятував, і якимось чином він опинився в місці, куди мене перенесли. Не виключаю, що він або його друзі і організували моє тимчасове перенесення, - пояснила свою теорію Христина.

-І що це змінює? Ти ж провела обряд, щоб він не зміг тебе закликати.

-Мені сьогодні вісімнадцять. І я не хочу зайвий раз ризикувати, не хочу, щоб мене перенесли у чужий світ. Він мене шукає  і зробить все, щоб перемістити в Фіе_каста. Сьогодні я відбуру у нього останній шанс, - заявила Христина.

Ці божевільні казкові історії. У Олі майнула надія, що може сьогодні ця вигадана параноя закінчиться. Слухаючи розповіді подруги, вона і сама деколи просто фантазувала, як прекрасно було б, якби інший світ існував. Звичайно, Христина всім серцем вірила в це, але ж сама ніколи там не була. Всі її пізнання з розповідей батька і дивних книг, не більше. Може, в них описані казки, а подруга їм вірить. Але ці казки отруювали Христині життя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍