Літа Най - Я (не) люблю осінь, Літа Най

Я йшла мокрим асфальтом, не оминаючи калюжі. Без жодних сумнівів це було жахливим рішенням. Мої кросівки на низькій підошві вже були наскрізь мокрі, і я відчувала, як у них чавкає вода. Цілком імовірно, я мала б подивитися прогноз погоди, перш ніж вибігти на вулицю без парасольки. Але зараз це хвилювало мене найменше.

Зараз мені здавалося, що моє життя зруйноване. Щось усередині обірвалося, і я зламалася. Розсипалася, як картковий будиночок, поховавши під цими руїнами свої мрії.

Холодний дощ заливав мені обличчя, змішуючись із гарячими сльозами. Я вже не могла сказати, від чого саме в мене пливе перед очима: від сліз, дощу чи злості, що вирувала всередині мене.

Я навіть думати не хотіла про те, що викликало у мені цю злість, тому я перенаправляла її. Я злилася на холод, на дощ, на сильний вітер, на бруд і калюжі під ногами, на важке вологе повітря і непроглядний туман.

Ненавиджу осінь.