Семюель Беккет - Уот

знав, що їм дозволено спілкуватися з зовнішнім світом.

Він адвокат, сказав містер Геккет. І зразу ж додав, та й я вам не зовнішній світ.

Ні в якому разі, сказав чоловік.

Крий Боже, сказала жінка.

У листі тому був додаток, сказав містер Геккет, частину якого, зважаючи на вашу любов до красного слова, я міг би тут оголосити, зробивши йому своєрідну прем’єру, або ж дебют, якщо зовсім не споночіє.

Де — що? сказала жінка.

Дебют, сказав містер Геккет.

А я маю запальничку, сказав чоловік.

Містер Геккет витяг з кишені аркуш паперу, а чоловік викресав вогню.

Містер Геккет прочитав:

ДО НЕЛЛІ

До Неллі, сказала жінка.

До Неллі, сказав містер Геккет.

Запала мовчанка.

Можна продовжувати? сказав містер Геккет.

Мою маму звали Неллі, сказала жінка.

Ім’я це досить поширене, сказав містер Геккет, навіть я знавав кількох Неллі.

Читайте, читайте, мій любий друже, сказав чоловік.

Містер Геккет прочитав:

ДО НЕЛЛІ

ДО ТЕБЕ, НЕЛ, ЩОНОЧІ МЧИТЬ

ПЛИГ-СКОК, ШАСТЬ-ШУСТЬ!

АЖ ПИЛ КУРИТЬ

БЕЗЕЦНИХ ДУМ МОЇХ ЮРБА.

НЕВЖЕ ІЗ КИМСЬ ГУЛЯ ВОНА?

ІЗ БІРНОМ, ЯК КОЛИСЬ, ЧИ З ГАЙДОМ ТАЙКОМА?

А МОЗОК ЗЛЕ ШЕПОЧЕ: З ОБОМА.

І ЦЕ В ТОЙ ЧАС, КОЛИ Я ТУТ

ГАЙ-ГАЙ. НУ Й НУ!

ТЯГНУ ХОМУТ.

НАТУРА — ГРІЗНА РІЧ. НЕХАЙ

ПОТРОШКУ ВІЗЬМУТЬ БІРН І ГАЙД.

НЕХАЙ, АЛЕ ХОВАЙ ВІД НИХ

ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ СТВОРИВ МІЖ НІГ.

ЇЇ! ЗАГАТУ ДЛЯ ГРІХА!

ВАЙ-ВАЙ, О ДОЛЕНЬКО ЛИХА!

ТОМУ, КОЛИ З ТЮРМИ ПРИЙДУ,

Я МУШУ ПЕВНІСТЬ МАТЬ ТВЕРДУ,

ЩО ХАМ НЕ ПЕРЕТНУВ КОРДОН

І НЕ ЗІРВАВ ЛЮБВІ БУТОН.

ЩО БАХУР ХИЖИЙ І БРИДКИЙ

ФУ! ТЬХУ! НЕ ВЛІЗ

У ХРАМ, ЯКИЙ

АЖ ІЗНЕМІГ, ЖДУЧИ КІНЦЯ

ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ Й ВІНЦЯ,

ЩОБ ВИЛИТЬ У ЗАКОННИЙ ШЛЮБ

НЕСТРИМНИЙ ШАЛ ВОЛОГИХ ГУБ.

Але —

Достатньо, сказала жінка.

Повз них пройшла завинена у шаль жінка.

В густих сутінках годі було роздивитися її розбухлий, мов аеростат, живіт.

Я ж ніколи такою не була, правда, любий? сказала пані.

Якщо й була, то не зі мною, серденько, сказав пан.

А пам'ятаєш ту ніч, коли народився Леррі? сказала пані.

Певна річ, сказав пан.

А скільки вже Леррі років? сказав містер Геккет.

Люба, скільки Леррі років? сказав пан.

Скільки Леррі років? сказала пані. Леррі буде сорок наступного березня, слава Богу, тьху-тьху.

Навіщо ж плювати на Бога? сказав містер Геккет.

А хто тут плює на Бога? сказав пан.

А хочете, містере Геккет, сказала пані, я розкажу вам про ту ніч, коли народився Леррі?

О, розкажи, розкажи йому, люба, сказав пан.

Так от, сказала пані, того ранку, якраз за сніданком, Ґофф обертається й каже мені, Тетті, він каже, Тетті, кицюню, я дуже хотів би сьогодні запросити до нас Томпсона, Кріма та Колкгуна, щоб вони підсобили нам з’їсти качечку, якщо, звичайно, ти не проти. Та Боже ж мій, кажу, серденько, почуваюся я пречудово, ну чого б це я була проти! Скажи, саме так я сказала тоді тобі чи ні?

Саме так і сказала, здається, сказав Ґофф. Ну і от, сказала Тетті, коли Томпсон заходить до нашої, значить, вітальні, а Крім і Беррі — слідом (Колкгуна тоді, пригадую, не було, пішов десь у справах), то я вже сиділа собі за столом. І в тому нічого дивного не було, бо стільки чоловіків і одна лише дама. Тобі ж це тоді не здалося дивним, скажи, зайчику?

Певно, що ні, сказав Ґофф, усе в нормі.

І ледве я встигла губами торкнутися качки, сказала Тетті, й відправити в рот перший шмат, аж тут саме Леррі узявся гоцати в моїй матці.

У вашій майці, сказав містер Геккет, чи манці?

У матці, сказала Тетті.

В її, сказав Ґофф, матці.

Це ж треба, сказав містер Геккет, щоб так недоречно.

Але поки Леррі, сказала Тетті, вистрибував там, мов щупак, я продовжувала собі їсти, пити й невимушено розмовляти.

Мало кому випадає зазнати подібне, сказав містер Геккет.

В окремі моменти, вірите, я була певна, ще мить — і він вивалиться на підлогу мені під ноги.

Боже праведний, вам здавалося, ніби він візьме й вислизне з вас, сказав містер Геккет.

Але на моєму обличчі жодна рисочка не здригнулася, сказала Тетті. Скажи, любий.

Жодна рисочка, сказав Ґофф.

І почуття гумору я не втратила. От так пудинґ, сказав, пригадую, містер Беррі, обернувся, всміхнувся, який, каже, дивовижно смачний пудинґ, сам у роті тане. Хіба ж тільки в роті, сер? відповідаю йому, не вагаючись ані миті, хіба ж тільки в роті, шановний сер? Тут головне, я скажу вам, щоб не перецукерити його.

Не пере — що? сказав містер Геккет.

Не перецукерити, сказав Ґофф, ну, щоб цукру не забагато було.

А коли дійшла черга до кави й лікерів, то, що вам сказати, такі пологові перейми пішли, містере Геккет, під нашим бенкетним столом, клянуся вам!

Так, це були вони, пологи, сказав Ґофф.

Але ж ви знали, що вона вагітна, сказав містер Геккет.

Як вам сказати, сказав Ґофф, розумієте, я, власне, тобто…

Тетті замахнулася і по-свійському ляснула містера Геккета по стегну.

Він думає, що я соромлюся, вигукнула вона. Ха-ха-ха-ха. Ха-ха. Ха.

Ха-ха, сказав містер Геккет.

Я не на жарт тоді занепокоївся, це правда, сказав Ґофф.

Потім усі пішли геть, сказала Тетті, правда, було таке?

Так, було, сказав Ґофф, ми гуртом подалися до більярдної, щоб зіграти у пірамідку.

Ну а я подерлася вгору, чіплялася де руками, а де коліньми за сходинки, всі килимки пообдирала.

Отак було боляче, сказав містер Геккет.

А через три хвилини я стала матір’ю.

Без ніякої допомоги, сказав Ґофф.

Усе своїми руками робила, сказала Тетті, усе геть.

А пуповину зубами перегризла, сказав Ґофф, бо не було під рукою ножиць. Що ви на це скажете?

А могла б, якби треба було, коліном притиснути і розірвати, сказала Тетті.

Я часто собі міркую, сказав містер Геккет, от як почувається людина з відрізаною пуповиною?

Мати, сказав Ґофф, чи дитина?

Мати, сказав містер Геккет. Мене ж як-не-як не в капусті знайшли, сподіваюся.

Мати, сказала Тетті, відчуває полегкість, неймовірне полегшення, так, наче