Оксана Мрійченко - Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко

Ксюша відчувала, що до горла вже підступають сльози відчаю та образи. А Єгор просто розвернувся та пішов назад до машини. Сівши за кермо, він завів двигун і позашляховик м’яко зрушив з місця, вливаючись у жвавий потік інших автівок. Ксюша важко перевела подих і попленталася до метро. Яку ж страшну помилку вона зробила, звернувшись по допомогу до Єгора! Але як можна було вчинити інакше в тій ситуації? Витримка закінчилася, а очі мимоволі наповнилися сльозами. Щоб приховати їх від численних перехожих, Ксюша закрила очі великими сонцезахисними окулярами. Треба придумати щось та якомога швидше повернути Єгору борг. Але як це зробити? Добре, що Христина знову взяла на роботу — є хоч якась зарплата. Та цього явно замало.

Дорога з центру до спального району столиці зайняла у Ксюші майже годину. Відчинивши двері квартири, дівчина увійшла в маленький передпокій, замкнулася зсередини та стягнула взуття. Після душного вагона метро, вщент заповненого людьми страшенно розболілася голова. Ксюша подолала короткий коридор, зазирнула в спальню та на кухню, а потім увійшла у вітальню та опустилася на канапу. Поліни ще немає. Мабуть, знову затримується на роботі. Треба прийняти душ, щоб трохи освіжитися, а потім приготувати вечерю. Хочеться хоч якось віддячити подрузі за те, що вона взяла її жити до себе.

Ксюша позбулася одягу та рушила до ванної. Прохолодний душ допоміг змити втому та охолодив розпечене тіло, проте сумний настрій не зник. Дівчина натягнула на себе легкі шорти та майку, зібрала своє густе волосся на потилиці та заколола його заколкою. Опинившись на кухні, Ксюша ширше відчинила вікно, впускаючи в кімнату теплий літній вечір і зайнялася вечерею. О восьмій годині в передпокої тихо клацнув замок, а ще за хвилину на порозі кухні з’явилася дівчина в легкій чорній сукні в крупний білий горошок.

— Привіт! — вигукнула вона до Ксюші, яка мила посуд біля раковини. — Ммм, навіть на сходах пахне! Картопелька по-селянськи?

— Угу, і салат! — Ксюша вимкнула воду, розвертаючись обличчям до подруги. — Полінко, ти вирішила перейти на дванадцятигодинний робочий день?

— Колись я думала, що свій бізнес це легко і просто! — зітхнула Поліна, опускаючись на стілець та відгортаючи з плеча своє чорне пряме волосся. — Приїздиш на роботу, коли хочеться, швиденько роздаєш накази підлеглим та їдеш додому вже після обіду. А що в реалі? Я працюю наче коняка!

— І саме завдяки твоїм зусиллям салон краси «Німфа» скоро прославиться на все місто, — посміхнулася Ксюша.

— Пф, салон… Скажеш таке! По факту це лише невеличка перукарня з окремими кабінетами для манікюру та масажу. Іноді я навіть жалкую про своє рішення влізти в кредит заради цього. Вже два роки гребуся!

— Припини, Поль! Це ж твоя мрія! І я впевнена, що дуже скоро твій салон почне приносити гарний дохід.

— Я дуже на це сподіваюся, бо інакше банк забере у мене цю квартиру. Не можу втратити бабусин спадок. І навіщо я оформила кредит на бізнес під заставу житла? — чорні очі Поліни наповнилися сумом і перемістилися на обличчя подруги. — А ти чому така засмучена?

— Єгора бачила, — тихо промовила Ксюша. — На вечерю запрошував. І про борг нагадав.

— От же мерзотник! — сум в очах Поліни змінився злістю. — Мені твій Єгор ніколи не подобався! Добре, що ти не вийшла за нього. Все життя б прожила в золотій клітці без права голосу. Скільки ж ще він буде тобі нерви мотати?!

— Я винна йому купу грошей, Поль!

— Та для нього твій борг сміховинна сума! А те, як він скористався твоїм безвихідним становищем… Справжній чоловік так би ніколи не вчинив!

— Я сама винна, що пішла до нього по допомогу, — спокійно заперечила Ксюша. — Тепер мушу повертати ці гроші. Але не знаю як.

— Ох, Ксюш! — Поліна підвелася на ноги та підійшла до подруги, огорнувши її рукою за плечі. — Пробач, що не змогла тобі допомогти. Весь дохід від бізнесу йде на виплати по кредиту.

— Припини, Поль! — посміхнулася їй Ксюша. — Ти й так дуже виручила, коли взяла мене жити до себе. Вже майже три місяці я окуповую канапу у твоїй вітальні та ще й абсолютно безплатно. Через мене у тебе жодної можливості налагодити особисте життя!

— Та яке там особисте життя? — зітхнула Поліна, опустивши голову. — Всі сили йдуть на розвиток салону… Та й не щастить мені з чоловіками, ти ж знаєш. Весь час якійсь зарозумілі ловеласи трапляються.

— Мабуть, перевелися в цьому світі справжні чоловіки.

— Мабуть, — Поліна знову перевела погляд на обличчя подруги та посміхнулася. — Ксюш, не сумуй! Все налагодиться, от побачиш! Тобі ж лише двадцять вісім, ще все життя попереду!

— Знаю, але той клятий борг… Не можу ні про що думати з цим.

— Тобі б у відпустку. Позасмагати на теплому пісочку, слухаючи шум моря.

— Зараз не до цього. Мушу збирати гроші, — Ксюша дістала дві тарілки, готуючись витягати з духовки деко з картоплею. — А ти нікуди не поїдеш відпочивати?

— Поїдеш тут! — буркнула Поліна. — Мушу розвивати свій салон. От же ж невдячна справа! Третє літо без відпустки! Так і збожеволіти недовго!

— Якщо море нам обом цього літа не світить, можна сміливо їсти смажену картоплю на ніч! — посміхнулася Ксюша. — Мий руки, будемо вечеряти!

Вітаю на сторінках нової романтичної історії, друзі! Щиро сподіваюся, що вона допоможе вам трохи відпочити. Перша частина безкоштовна (це мій маленький подарунок для вас).
З мене романтика та хеппі енд, а з вас - “зірочки” та коментарі )) Додавайте книгу в бібліотеку і приєднуйтесь до читання. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно