Шекспір Вільям - Генріх V, Шекспір Вільям

Мій владарю,
В вас молодість і сила поєднались
Для подвигів і звершень вікопомних.

Ексетер
А браття ваші, всіх земель монархи,
Ждуть, поки ви прокинетесь до дії,
Як личить тим, у кого кров левина.

Вестморленд
Відомо, що на вашім боці право
І сила теж. І шо король англійський
Дворян багатших, підданих вірніших
Не мав ніколи. Хоч вони ще тут,
Та серцем всяк уже в бою за вас.

Архієпископ
Тож хай ідуть за покликом сердець
Вам трон здобути кров'ю і мечем.
А духівництво, щоб допомогти,
Збере для вас таку велику суму,
Якої ще не жертвувала церква
Нікому з тих, що правили до вас.

Король Генріх
Не тільки спорядити у похід
Нам військо треба. Залишім частину
Для захисту країни, бо шотландці
Відразу нападуть.

Архієпископ
Населення граничних володінь —
Заслін достатній, щоб сусіди хижі
В глиб Англії далеко не сягнули.

Король Генріх
Не про наїзди мову ведемо,
А про війну. Відомо, що шотландці
Непевні завжди, в намірах своїх.
Ви знаєте: як тільки прадід мій
На Францію походом вирушав,
Відразу ж у беззахисну країну
Лавиною вривалися шотландці,
Немов потік, що греблю рве стареньку;
Безжально землю нашу плюндрували,
В облогу брали замки і міста,
І Англія, безсила дати відсіч,
Тремтіла вся перед лихим сусідом.

Архієпископ
Не стільки збитку там було, як страху;
Ось приклад на підтвердження цього:
Все лицарство з французом воювало,
А наша Англія-вдова тим часом
Не тільки захистилася уміло,
А й короля шотландського схопила,
Немов вівцю далеко від отари,
І відіслала здобич до Едварда
У Францію. Відомо, що відтоді
Ваш рід на славу збагатився так,
Як дно морське на затонулі скарби.

Єпископ
Старе прислів'я радить дуже мудро:
"Як хочеш Францію здолати,
Слід із Шотландії почати".
Бо лиш злетить орел англійський вгору
Шотландська ласиця в гніздо залазить
Висмоктувати царствені яєчка.
І, наче миша, коли кіт далеко,
Не стільки з'їсти, скільки попсувати.

Ексетер
Виходить, кіт сидіти має вдома.
Чи є в тім необхідність? Звісно, ні.
Міцні замки у мас на дверях висять,
А на злодюжок є надійні пастки.
Коли рука воює за кордоном.
Дім мудра голова оберігає.
Хоч різної ваги в державі люди,
Об'єднує мета їх між собою
В гармонію невимушену, щиру,
Як музика.

Архієпископ
Так визначило небо,
Розподіливши працю між людьми
Й зусиллям їхнім давши рух постійний.
А за мету покладено усім
Покору. Ось і бджоли так працюють.
Сама природа ставить їх за приклад,
Як людям лад між себе навести.
Є в бджіл король і різні урядовці: О
дні у власнім домі хазяйнують,
За межами його торгують другі,
А треті, з жалами, немов солдати,
Грабують ніжні квіти в літню пору
Й зі здобиччю, веселі, повертають
В покої до володаря свого.
А той, у клопотах поважних, стежить,
Як зводять стіни з золота й пісень,
Як медом повнять соти трударі,
Як товпляться бідахи носії
З важкою ношею в вузьких воротях
І як суддя з гудінням невблаганним Д
о рук страшним катам передає
Лінивця-трутня. Мова йде про те,
Що різні дії об'єднать метою
Ми можем так, щоб досягти її.
Як стріли, пущені із різних луків,
Вражають ціль,
Як декілька доріг веде у місто,
Як безліч рік в одне впадають море,
Як лінії збігаються усі
На сонячнім годиннику до центру,
Так сотні кроків можуть привести
До успіху у кроці вирішальнім.
Тож у похід, на Францію, владарю!
Начетверо ми сили поділімо;
У Францію візьміть четверту частку.
Цього доволі, щоб тремтіли галли.
Якщо ми, з рештою зоставшись дома,
Не зможем пса прогнати від порога,
Хай нас шматує. Хай весь світ забуде
Про нашу мужність і державну мудрість.

Король Генріх
Дофінових послів сюди покличте.

(Кілька слуг виходять.)

Ми зважились. Коли господь поможе
І ви, опора наша благородна,
Ми Францію примусимо вклонитись,
А ні — тоді розірвем на шматки.
Або ми править нею почнемо
І герцогствами, що до нас належать,
Або накладемо життям безславно,
І не зведуть гробниці в нашу пам'ять.
Хай славлять нас великі перемоги
В віках— або нехай могила наша,
Немов слуга султана без'язикий,
Мовчить, бо напису на ній не буде.

(Входять французькі посли.)

Ми побажання вислухать готові,
Які дофін, кузен наш, передав.
Це ж не король, а він вітає нас?

Перший посол
Чи зволите, щоб ми переказали
Для вас усе з початку до кінця,
Чи викласти лише загальну думку
Того, що нам велів сказать дофін?

Кроль Генріх
Ми не тиран, а християнський владар
І почуття тримаємо в покорі
Надійно, наче в'язнів у темниці.
Тож не приховуйте від нас нічого,
Кажіть всю правду.

Перший посол
Стисло — ось вона.
Посли від вас у Франції недавно
На певні герцогства претендували.
Це спадщина, як твердили вони,
Едварда Третього. Дофін вважає,
Що то лиш молодість нуртує в вас.
Прогулянка у Францію, сказав він.
То справа марна, бо ніяких герцогств
Веселий молодик там не здобуде.
А ще, зважаючи на вашу вдачу,
Коштовностей він бочку надіслав,
Бажаючи натомість, щоб віднині
Вам герцогства на думку не спадали.

Король Генріх
Що в бочці, дядьку?

Ексетер
Тенісні м'ячі.

Король Генріх
Дофінів жарт потішив нас чудово.
Йому за подарунок, вам за труд
Ми вдячні. І, ракетки підібравши,
Ми партію у Франції зіграєм.
А ставкою хай буде нам корона
Дофінового батька. Сам дофін
Суперника обрав собі такого,
Що буде не до гри гравцям французьким.
Дофін на глум взяв нашу буйну юність,
Не знаючи, що нам вона дала.
Ніколи ми не цінували дуже
Англійського убогого престолу,
Й тому, далеко живучи від дому
Свого французького, в гульню вдавались.
Затямить хай дофін: тугим вітрилом
Здійметься, горда велич королівська,
Коли займу я врешті трон французький.
Для цього занедбав я привілеї
І тяжко працював, як простолюдець.
Тепер я стану у промінні слави,
Що вразить очі кожного француза;
Дофін осліпне зовсім, як погляне.
Скажіть йому, що жарт його глузливий
На ядра ці м'ячі перетворив,
І марні жертви тягарем важким
Йому на душу ляжуть. Глузування
Обернеться розлукою жінкам,
Чоловікам, і матерям, і дітям,
Зруйнує замки. Прокленуть цей жарт
І ті, кого на світі ще нема.
Та все господь в руках своїх тримає;
На нього покладаюсь. Попередьте,
В ім'я господнє, принца: я іду,
Бо помста кличе і священне діло;
І праведна рука його звершить.
Ідіть же з миром і скажіть дофіну:
То дуже недотепне жартування,
Що тисячам несе самі страждання.
Хай варта проведе послів. Прощайте.

Посли виходять.

Ексетер
Нівроку жарти.

Король Генріх
Ми жартуна примусим червоніти.
Щоб часу нам не гаяти, панове,
Прошу вас до походу готуватись.
Крім господа (хай він нам помагає),
На думці в нас лиш Франція одна.
Тож сили, необхідні для війни,
Зберіть негайно. Передбачте все,
Щоб, мов на крилах, досягти мети
І покарати, звірившись на бога,
Дофіна коло рідного порога.
Хай думка кожного працює плідно
Над тим, як нам похід звершити гідно.

Виходять.

ДІЯ ДРУГА

Входить Хор.

Хор
В англійську молодь шал війни вселився
Лежать єдваби в скринях нерухомо,
Замовлень не злічить у зброярів,
Жагою слави всяк тепер палає,
Збуває статки, щоб коня придбати,
І, як Меркурій з крильцями на п'ятах,
Спішить услід взірцеві королів.
Бо в вишині над кожним з них витає
Надія, що прикрасила меча
Коронами великими й малими
Для Гаррі та соратників його.
Французи, потай вивідавши все
Про страхітливі наміри англійців.
Тремтять, налякані, й інтриги ниці
Пускають в хід, щоб відвернути лихо.
О Англіє! В тобі таїться велич,
Мов серце велета в малому тілі.
Ти б слави зажила в віках, якби
В твоїх синах підлота не таїлась.
Та ось біда твоя: знайшли французи
В тобі кубло сердець пустих і ницих
І золотом напхали їх за зраду.
Граф Річард Кембриджський і лорд Скруп Мешем
Сер Томас Грей, нортемберлендський лицар,—
Всі троє продались — так, продались! —
Злигалися з французом боязливим.
Якщо здійсняться заміри пекельні,
Тоді загине з королів найкращий,
Не встигши з Саутгемптона відплисти.
Терпіння виявіть. Не вперше нам —
На всі події вчасно ми поспієм.
Вже гроші сплачено. Убивці ждуть.
Король залишив Лондон. Місце дії
Ми переносимо у Саутгемптон;
Там наша сцена, там і ваше місце.
Ми Францію відвідаємо з вами
І, заспокоївши морську протоку,
Повернемось. Бо не байдуже нам,
Чи не нудотно стане глядачам.
Тепер до Саутгемптона скоріше,
Услід за королем — та не раніше.

(Виходить)

СЦЕНА 1

Вулиця біля корчми "Кабаняча голова" в ІстчіпІ, Лондон, Входять капрал Нім і лейтенант Бардольф

Бардольф
Приємна зустріч, капрале Нім.

Нім
Доброго ранку, лейтенанте Бардольф.

Бардольф
Ну що, помирилися ви з прапорщиком Пістолем?

Нім
А мені байдуже. Я більше мовчу. Та згодом у нас може стати весело. А втім, що буде, те й буде. Битися не наважуюсь, але як доведеться, то наосліп і я можу помахати своєю залізячкою. Меч у мене простий, та дарма. Годиться, щоб шматок сиру підсмажити. А виймеш з вогню — холод витримує не гірше будь-якого іншого. Отаке-то.

Бардольф
Пригощу вас сніданком, аби лиш помирились. Побратаємось — а потім у Францію. Згода, шановний капрале Нім?

Нім
Слово честі, житиму, пока живеться, будьте певні. А коли вже підіпре так, що далі нікуди, залишиться єдиний вихід. Ото й буде моя остання ставка і моя остання втіха.

Бардольф
Що правда, то правда, капрале. Він оженився на Нел Спритлі, а вона, звичайно, повелася з тобою негідно, бо ви були вже заручені.

Нім
Хто його знає. Хай буде, що буде. А от чиясь горлянка, може, й гострого леза дочекається уві сні. Хай буде, що буде. Терпіння хоч і зморена шкапа, та до якогось кінця дійде. І всьому є край. Хоча — хто його знає.

Бардольф
А ось і прапорщик Пістоль з дружиною. Наберіться терпіння, шановний капрале.

Входять Пістоль і хазяйка корчми.

Бардольф
Ба, Пістоль, хазяїн!

Пістоль
Хазяїн? Ах ти ж пес!
Клянусь, ненависне мені це слово
І постояльцям тут не бути!

Хазяйка
Даю в тім слово — скоро їх не буде. Не встигнеш поселити в себе десяток порядних жінок, що чесно заробляють собі на хліб голкою, як люди вже думають, що тут справжній дім розпусти

(Нім і Пістоль добувають мечі.)

Мати божа! Пропав чоловік! Зараз ми станемо свідками тілоспрямованої дії і вбивства.

Бардольф
Шановний лейтенанте, шановний капрале, облиште!

Нім
Тьху!

Пістоль
На тебе тьху, паршиве ісландське цуценя!

Хазяйка
Шановний капрале Нім, покажи свою мужність, сховай меча.

Нім
Ану, ходім! Поговорімо solus *.
(* Наодинці (лат.))

Пістоль
Я — solus? Ох, собако, ох, падлюко!
Ось я тобі цим solus'ом по пиці,
Ще й по зубах.