Чарльз Вілан - Гола економіка. Викриття нудної науки

економістів давно стало сприяння економічному розвитку, підвищення рівня зайнятості, а також запобігання зростанню рівня інфляції. Пам’ятаєте гасло най­успішнішої виборчої кампанії Білла Клінтона 1992 року? «Це економіка, дурню!» Стимулювання конкуренції й обмеження діяльності монополій (Міністерство юстиції), зменшення забруднень середовища (Агенція захисту довкілля) й надання медичного обслуговування (Міністерство охорони здоров’я і соціального забезпечення) — ось приклади основних видів діяльності різних урядових агенцій, що мають неймовірно важливі економічні складові. Дійсно, важко знайти політичні рішення в галузі оподаткування, соціальній сфері, у міжнародних, сільськогосподарських чи питаннях національної безпеки, що не мали б економічних наслідків. І наскільки б песимістичними не були політики щодо здатності економістів вирішити ці проблеми, порадами економістів нехтувати не можна. Як писав колись Джон Мейнард Кейнс: «Практичні люди, що вважають себе вільними від будь-якого інтелектуального впливу, зазвичай стають рабами якого-небудь збанкрутілого економіста. Божевільні при владі, що чують голоси з того світу, черпають свою несамовитість із творів наукового писаки минулих років».

Вплив економістів стає все помітнішим у бізнесі й фінансових спільнотах. Пітер Лінч, колишній керівник інвестиційного фонду Fidelity’s Magellan, якось сказав, що, маючи чотирнадцятихвилинну розмову з економістом, ви дванадцять хвилин втрачаєте марно. Іронія долі — інвестиційна діяльність професійних менеджерів таких фондів нині регулярно оцінюється на основі методів, розроблених фінансистами. Ба більше: економісти впливають на безліч інших бізнес-рішень. Вони проектують попит на продукцію таких різних між собою компаній, як General Motors і Procter & Gamble. Вони працюють у багатьох консалтингових компаніях, вирішуючи бізнес-задачі від стратегічного планування до інвентаризації. Вони допомагають інвестиційним фірмам створювати портфелі цінних паперів, аналізуючи співвідношення між очікуваними прибутками та ризиком. Вони консультують фінансових директорів корпорацій із питань дивідентної політики і впливу боргів на ціни простих акцій їхніх фірм. На наших фінансових ринках опціонні брокери в залах бірж носять із собою портативні комп’ютери із запрограмованими економічними моделями, що підказують їм ціни, за якими вони мають купувати чи продавати. Справді, економічний аналіз дуже корисний і для інвесторів, і для виробників, і так само для державних політиків.

Звичайні споживачі також виявляють, що економіка може прояснити численні щоденні питання. Чому людям так важко придбати медичну страховку? Чому ми зупиняємося в McDonald’s на автостраді, коли багато інших ресторанів готують значно смачніші гамбургери? Чому багато людей вступають до «престижних» коледжів навіть попри те, що інші заклади надають не гіршу освіту за значно менший кошт? Чи замислювалися ви коли-небудь, щó для щоденного життя означають такі загальні терміни, як «несприятливий відбір», «суспільні блага» та «дилема в’язня»? Це лише частина тих понять, які розглядаються в цій чудовій книзі.

Часто кажуть, що, коли ви поставите одне й те саме запитання десятьом економістам, ви отримаєте десять різних відповідей. Але, б’юсь об заклад, якщо ви запитаєте десятьох економістів, чому в Нью-Йорку гостро стоїть проблема з таксі й житлом, усі десятеро скажуть вам, що саме обмеження ліцензій на службу таксі й контроль за орендою житла обмежують надання цих благ і послуг. Безумовно, існує багато питань, щодо яких економісти мають одноголосну згоду. Економісти охоче погодяться, що вільна міжнародна торгівля може підвищити стандарти життя країн-учасниць і що тарифи й квоти на імпорт знижують загальний добробут. Економісти загалом вважають, що контроль за орендою житла зменшує обсяги та якість надання житлових послуг. Економісти фактично були одностайні у прогнозі, що жахлива трагедія 11 вересня 2001 року призведе до зниження економічної активності. Мій власний досвід роботи в уряді свідчить, що між поглядами економістів відмінності значно менші (чи то консервативні республіканці, чи ліберальні демократи), ніж погляди економістів з одного боку і представників інших галузей науки — з іншого. Економісти з протилежними політичними позиціями доходять між собою згоди з більшості питань. Двопартійна більшість економістів із великою ймовірністю об’єднається проти двопартійної коаліції політиків.

Причина, на мою думку, у тому, що в економістів свій унікальний погляд на світ і власне бачення вирішення проблем. Думати, як економіст, — означає дедуктивно міркувати з використанням спрощених моделей — таких, як модель попиту і пропозиції. Сюди належить виявлення прийнятних варіантів у контексті існуючих обмежень. Визначаються витрати на виконання однієї обраної дії з урахуванням очікуваних прибутків від іншої. Потрібно встановити цілі досягнення ефективності — витискання максимуму з обмежених ресурсів. За основу береться гранична корисність або інкрементальний підхід. Ставиться питання: наскільки збільшиться додатковий прибуток, якщо здійснити певні додаткові затрати? Враховується, що ресурси можна використовувати різними способами і здійснювати їхню взаємозаміну для досягнення бажаних результатів. І нарешті, економіст схильний вірити, що добробут зросте, якщо дати індивідам право самим вибирати, і доводити, що конкурентні ринки — це особливо ефективний механізм для вираження індивідуального вибору. І хоча всі економічні проблеми містять у собі нормативні аспекти (уявлення про те, що має відбутись), мислити, як економіст, — означає використовувати аналітичний підхід, що абстрагується чи принаймні применшує питання «цінностей».

Ця книжка цінна тим, що добре збалансована й цілком вичерпна. Вона визнає вигоди від вільного ринку для покращення нашого життя й показує, чому економіка з центральним управлінням у підсумку не може підвищувати стандарти життя своїх громадян. Водночас вона визнає вирішальну роль державного управління у створенні законодавчої бази для ефективної діяльності ринків і надання суспільних благ. Вона визнає також роль уряду в регулюванні тих ситуацій, коли вільний ринок створює побічний продукт, такий, як забруднення довкілля, чи коли приватні ринки нездатні створювати певні блага, які потрібні громадянам держави.

Чи цікавилися ви коли-небудь, чому фермери, які розводять ангорських кіз, десятиліттями отримують субсидії від федерального уряду? Вілан пояснює, як політична боротьба[3] й економіка можуть призвести до таких результатів. Чи розумієте ви насправді, чому Бена Бернанке[4] часто називають другою найвпливовішою особою у Сполучених Штатах? Вілан демонстративно описує вплив грошово-кредитної політики на економічну діяльність. Чи усвідомлювали ви, що так ніколи й не зрозуміли фінальної сцени з фільму «Trading Places»[5], коли з поганих хлопців на ринку ф’ючерсних продажів витрусили всі гроші? Вілан робить цілком доступною теорію попиту і пропозиції. Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що, можливо, мають рацію ті, хто протестує проти глобалізації, і чи дійсно розвинені країни й ті, що розвиваються, матимуть кращий розвиток за умови меншої економічної інтеграції? Вілан чудово проясняє ці питання. Коли ви читаєте в газетах про дискусії навколо поточних економічних проблем, чи часто ви