Yana Letta - 2. Таємниця старого млина, Yana Letta

Баба Марія й підозра

У цей момент із хати вийшла баба Марія. Вона витирала руки об фартух і одразу помітила Максима.

— О, Максиме, ти чого тут став? — здивувалась вона, примружуючись на сонці.

Хлопець кивнув у бік Галі, яка стояла біля паркану, наче вкопана.

— Вона вже другий день так стоїть, — сказав він.

Баба Марія важко зітхнула й підійшла ближче до нього, витираючи руки вже об боки фартуха, бо місце на ньому давно закінчилося.

— Я сама не розумію, що з нею. Їсть, п’є, але дивиться, як гіпнотизована. Ніби щось чекає.

— Вона щось бачила? — Максим пильно глянув бабі в очі.

— Не знаю. Але з ночі вона якась тривожна. Все бродила по стайні, мукала тихо, ніби шепотіла щось собі під ніс. Я думала, може, шлунок знову… але ні.

Максим ще раз подивився на Галю. Коза стояла так, ніби крізь неї проходив потік сигналу з іншого світу.

— З якої ночі? — спитав він, примружуючись.

— Ну, десь два дні тому, — задумалась баба Марія. — Точно пам’ятаю, бо в ту ніч ще ліхтар на подвір’ї сам собою спалахнув, хоча батарейки в ньому не міняли з дня села.

Хлопець насторожився. Його мозок почав крутити можливі варіанти.

— Тієї ж ночі, коли її викрали? — запитав він.

Баба Марія замислилася. Очі її повільно розширилися, як в людини, яка раптом згадала, що залишила борщ на плиті.

— Ну так, виходить, що так...

Максим глибоко вдихнув. Повітря мало присмак пилу та напруги.

— Ви впевнені, що Галя була тут, коли почався весь цей хаос?

Баба Марія почухала потилицю. Це був той рух, який вона завжди робила, коли не знала, бреше чи згадує.

— Я точно не бачила, як вона виходила зі двору. Але ж десь її забрали. Може, через дах? Хтозна, що ці викрадачі вигадали…

Хлопець нахилив голову, і його голос став тихим, але гострим, як лезо.

— А якщо Галя зникла раніше, ніж ми думали… можливо, вона бачила щось, що не повинна була бачити.

Баба Марія перехрестилася й знову почухала потилицю — тепер уже інстинктивно.

— Максиме, ти мене не лякай. У мене й так серце не з титану.

— Я не лякаю, — хлопець знову подивився в бік млина. — Але треба це перевірити. Бо якщо вона стоїть і стереже — значить, є від чого.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍