Yana Letta - 2. Таємниця старого млина, Yana Letta

У Шпилях знову неспокій — біля старого млина щось не так. Корова Галя відмовляється туди йти, на землі дивні сліди, а юні слідопити чують, як щось шепоче з-під землі… Попри заборони нового дільничого капітана Буряка, вони розпочинають розслідування. Таємний хід, зниклі люди, прокляття і Бублик, який щось знає… Це більше, ніж просто пригода — це виклик. "Таємниця старого млина" — правда, яка може змінити все.

Тривожна поведінка Галі

Після історії з викраденням Галі життя у Шпилях поступово поверталося до норми.

Діти знову ганяли на велосипедах, баба Варвара сиділа на лавці й уважно спостерігала за всіма, особливо за псом Сірком, який мав нахабство красти пиріжки з її підвіконня. Дід Петро щоранку підгодовував своїх курей і розповідав їм новини, які чув від сусідів, хоча, здавалося, що курам було байдуже, поки не йшлося про знижки на зерно.

Але Максим відчував, що щось не так.

Він помітив це ще вчора, коли проходив повз двір баби Марії.

Галя стояла біля паркану й дивилася вдалечінь, у бік поля та старого млина. Її великі темні очі не моргали. Вона стояла зовсім нерухомо, мов сільський сфінкс, поставлений доглядати за горизонтом.

Тоді Максим подумав, що це випадковість, і не надав значення. Може, вона просто намагалась зловити сигнал Wi-Fi із сусіднього села — хоча з неї й була коза, іноді здавалося, що вона розумніша за деяких односельців.

Але сьогодні все повторилося.

Він знову проходив повз двір, і Галя знову стояла біля паркану й дивилася в тому ж напрямку.

Не їла, не жувала, не махала хвостом.

Просто дивилася.

Максим зупинився.

Постояв кілька секунд.

Галя навіть не поворухнулася.

Хлопець обережно глянув у той бік, куди вона дивилася.

Просто поле.

Дорога.

І занедбаний млин.

Нічого особливого.

Але цього разу Максим помітив дещо нове.

На мить йому здалося, що віконце на другому поверсі млина блиснуло — немов хтось ізсередини провів ліхтариком. Та вже за секунду вікно було знову темним і порожнім.

Максим відчув, як у нього мурашки побігли спиною.

«Може, то сова?» — подумав він, хоча ні сова, ні навіть дуже цікава галка не мала б при собі ліхтарика.

І чому тоді Галя так пильно дивиться туди, ніби щось або когось стереже?

Він знову поглянув на неї. Тепер її вуха злегка рухались — не вперед, не назад, а якось по-діагоналі, як в антен, що ловлять сигнал.

Максим вирішив: сьогодні вночі він піде до млина.

Сам.

А може, з Галею. Якщо вона, звісно, згодиться залишити свій пост біля паркану.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍