Шайна Даймонд - Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кожен бал чи просто прогулянка, де Домінік з матір’ю знаходився в компанії заможних юних леді, неодмінно завершувався такими ж запрошеннями на бали та прогулянки, тільки вже з боку матерів цих самих леді. Домінік з легкістю підкоряв та зачаровував як схвильовано-сором’язливих дівчат, так і їхніх начебто байдужих та холоднокровних матерів. Словом, кілька годин спілкування з Домініком викликало у них непереборне бажання зустрітися з ним знову. А втім, ще з меншою легкістю він робив так, щоб це бажання зникло раз і назавжди!
Варто було Домінікові взяти участь в дуелі, а потім відвідати якийсь бал… чи ж просто «засвітитися» поблизу закладів із сумнівною репутацією* і не менш сумнівною назвою… Та що там… Достатньо було просто з парочкою товаришів по академії посидіти в компанії хорошого вина і з’явитися на вулицях міста. Після цього матусі юних леді миттю виривалися з під дії «чарів» і ладні були, підібгавши вишукані сукні, бігти вулицею за лакеєм, якому щойно вручили запрошення «… для баронеси Клемон із сином… з люб’язним проханням прогулятися парком…», щоб забрати його і розірвати, спалити і розвіяти попіл, наче вони ніколи нічого подібного не писали!
Такі витівки дуже злили матір. Вона то гнівалася, то просто плакала, але не здавалася. Домінік теж не здавався: з кожним «плідним» прийомом, його зусилля ставали більш відвертими та зухвалими… Але, не дивлячись на це, якось вранці матір повідомила йому, що батько такої собі Кетрін Дейл, графині Мерроу – дав згоду на їхній шлюб. Як розумів сам Домінік, їхньої з Кетрін згоди ніхто не питав… і питати не буде. Спершу він просив брата поговорити з матір’ю, та Колін не бажав втручатися. І тоді… Домінік просто поїхав і п’ять років сумлінно служив у загоні військового батальйону, де головнокомандувачем був батько його товариша по академії. Колін турбувався про брата і підтримував його як фінансово, так і простим теплим словом, яке регулярно виводив у листах і скріплював баронською печаткою,.. а от мати не писала, хоч обоє вони знали, що баронеса таємно перечитує листи Домініка – братові. А невдовзі Колін трагічно загинув, не залишивши спадкоємця. Екіпаж барона Клемона, в якому він з родиною їхав на якийсь клятий бал… А дороги взимку погані… Вони їхали через міст і впали в річку! Словом, загинули всі… навіть кучер.
Отож, хотів цього Домінік чи ні, але йому довелося покинути службу і повернутися додому, щоб успадкувати титул брата і підтримати матір, яка згодом теж померла.
Йому, двадцятивосьмирічному барону Клемону, залишилися всі статки та землі роду Клемон; старовинний розкішний маєток та кілька заміських будинків, а ще ферма, мисливські угіддя…і ще якісь рахунки; членство у відомих клубах* і ще якась знатна прибуткова маячня, яка його зовсім не цікавила, але найголовніше – йому залишився жахливий біль втрати. Величезна бездонна порожнеча в душі, яку не заповнювало ні багатство, ні розкішне життя та красиві жінки, ані дороге вино та визнання у найвищих колах суспільства…ніщо! Та якось на балу, лорд Домінік побачив її… і все змінилося.
***************
Барон Домінік Клемон знайомиться на балу з графинею Еленор Блейк. Коротка розмова «ні про що», кілька випадкових поглядів, тепле слово і один танець, на який старий граф Блейк охоче дав дозвіл… Між привабливою і молодшою за свій вік графинею та наділеним шаленими статками і рідкісною вродою бароном спалахує пристрасть, яка переростає в більш сильне почуття, але ще не має права називатися любов’ю, оскільки любов, якщо вона справжня – потребує жертви!
Графиня Еленор сильно бажала бути з молодим і привабливим бароном, поряд з яким вона, нарешті, почала жити, а головне – відчувати. Маючи тридцять чотири роки, леді Еленор вже не брехала собі, що любить свого чоловіка. В їхньому з Аластером шлюбі була ніжність, тепло, довіра, повага, готовність допомогти і підтримати, але… любові не було. Була звичка, яка ґрунтувалася на вдячності, честі роду і спільних дітях, точніше… дитині. Графиня була нещасна у шлюбі як жінка, але щаслива як мати і господиня. Вона ні разу за всі шістнадцять років шлюбу не зрадила чоловікові, але не тому, що була вірною або не мала бажання чи можливості, а тому, що понад усе боялася втратити цю свою єдину і найщасливішу роль у житті – роль матері! Навіть титулом графині та багатством вона не так дорожила, як дітьми. А тому, Еленор була не готова пожертвувати всім цим заради сліпої пристрасті…
Що ж стосується молодого барона Клемона, то його почуття до заміжньої і старшої від нього на шість років, але від цього не менш привабливої та цікавої жінки були… цілком щирими. На перший погляд, Еленор майже нічим не відрізнялася від інших заміжніх леді в роках, які вже давно переступили поріг зрілості як фізичної, так і духовної. Та все ж, було в ній щось таке, що змушувало Домініка знову і знову шукати її поглядом у просторому бальному залі. Мабуть, графиня відчула силу цього погляду, бо оглянулася… і сама глянула на нього! Соромно зізнатися, та коли Домінік «попався», йому зробилося страшно. Він не знав, як така поважна і серйозна весь вечір дама відреагує на такі «оглядини». Уява барона вже намалювала йому, як обурена графиня Еленор скаржиться своєму чоловікові, що «он той молодик» не належно поводиться і їй неприємні його погляди. А граф Аластер Блейк – повний, бундючний і зовсім сивий чолов’яга років п’ятдесяти – стояв поряд з дружиною і уявна сцена в Домініковій голові могла стати реальною, але… графиня лише ледь помітно всміхнулася йому і знову відвернулася. І все. Але цього було достатньо, щоб барон Клемон розслабився і, більше того, така реакція графині його… підбадьорила. Як результат: розмова «ні про що», теплі слова і танець. А далі… Далі, після кількох таємних зустрічей і однієї ризикованої ночі лорд Домінік зрозумів, що хоч ця жінка і встигла стати йому близькою і дорогою, та він не готовий заради неї пожертвувати своїм добрим ім’ям, репутацією роду Клемон, а головне – пам’яттю рідних.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд», після закриття браузера.