Шайна Даймонд - Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд

Лорд Домінік

Леді Грей! Дякую, що допомогли вмовити Вашого батька.
Я знаю, що Вам це теж було не легко…

Лорейна

Бароне Клемон, я вже казала, що люблю тітоньку
І все зроблю, щоб вона була щасливою.

Лорд Домінік

Лорейно, колись і я казав, що Ви не вмієте брехати.

Лорейна

(Насилу всміхнулася)

А хіба щось змінилось?

Лорд Домінік

Так… Я зрозумів сьогодні, як сильно помилявся.

(Донька генерала нічого не відповіла, а барон вклонився, поцілував її руку і, не випускаючи зі своїх долонь, промовив)

Лорд Домінік

Я ніколи не забуду, що Ви для нас зробили, Лорейно!

Лорейна

(Дивиться на барона серйозно і тихо відповідає)

Бережіть тітку, Домініку, щоб мій вчинок не був марним.
(Барон випустив руку Лорейни і кивнув. Дівчина вже збиралася іти до дверей, але барон знову затримав її, взявши за руку. Не зводячи погляд з обличчя Лорейни, спитав похмуро)

Лорд Домінік

Лорі!.. Ти справді любиш Вільяма Керрі?
(Лорі Грей схвильовано перевела подих, адже цього питання вона чекала… і боялася. Батькові вона відповіла без вагань, але Домінік… Блакитні очі барона дивилися їй в душу, а там – всі її почуття і бажання, як на долоні! Розуміючи, що не витримає більше цього погляду, Лорейна різко вирвала руку і сказала суворо)

Лорейна

Вас це не стосується, бароне Клемон!
(З цими словами, Лорейна кинулася геть з кабінету, ледве стримуючи сльози.

…А тим часом, графиня Еленор Блейк тривожно ходила по кімнаті, стискаючи в долоні такий вже знайомий скляний флакончик з жовтуватою рідиною. Відколи Дорі дістала цю отруту, не було і дня, щоб жінка не тримала її в руках хоч кілька хвилин, адже… для неї це все ще був вихід! Якби ще кілька місяців тому хтось сказав їй, що зараз вона чекатиме дитину і при цьому думатиме про те, щоб звести рахунки з життям – Еленор розсміялася б цій людині просто в обличчя. Та зараз їй було не до сміху. Насилу стримуючи хвилювання, графиня сховала отруту і глибоко вдихнула кілька разів. Дарма Лорейна вмовляла її берегти себе і не тривожитися так; навіть змусила піднятися в кімнату і відпочити, проте Еленор стояти спокійно не могла, не те що лягти. Словом, графиня вирішила, що краще їй все ж зачекати результатів розмови під дверима кабінету.

…Саме під цими дверима все ще бліда Еленор ледь не налетіла на свою юну вихованку. Дівчина була вкрай засмучена, а по обличчю її текли сльози. Жінка кинулася спершу до Лорейни, але в цю мить в дверях кабінету з’явився Домінік. Помітивши слід свіжого удару на його обличчі, графиня заспішила до нього, майже забувши про доньку брата! 

Пришвидшуючи кроки і стираючи зрадливі сльози. Лорейна ще чула, як тітонька турботливо питає барона)

Графиня Еленор

Ніку! Як же це?.. Тобі не боляче?

Лорд Домінік

Ні, заспокойся… Тепер все буде добре.

***************

Кінець