Стейсі Браун - Як викрасти серце адвоката, Стейсі Браун

- Тут ти точно промазала. Як бачиш ця кімната не схожа на вбиральню.

- Це я зрозуміла. Тоді я мабуть піду, - коротко всміхаюсь і роблю крок до виходу.

- Не так швидко, мала, - його голос стає проникливим, наказовим.

Я обертаюсь і бачу, як він встає з крісла, залишаючи склянку на столику. Це мені вже не подобається. Я відчуваю як повітря в кімнаті стає важчим. Від цього чоловіка точно не слід очікувати нічого доброго.

В голові лунає лише одна думка - треба тікати. Я стрімко прямую до дверей. Хапаюсь за ручку і вже тягну її на себе. Але потужний поштовх закриває двері, перекривши мені шлях на порятунок.

Долоня чоловіка впирається в двері, не даючи мені змоги їх розчинити. Він нависає наді мною, пропікаючи своїми глибокими очима. Я ледь здатна проковтнути ком в горлі, що заважає дихати. Та я остаточно забуваю як це робити, коли нахабна посмішка розтягується на його обличчі і він вдоволено промовляє:

- Ми з тобою ще не закінчили...