Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Ліс був сповнений нічних звуків — шепіт листя, тріскіт гілок, далекий крик сови. Повний місяць висів високо в небі, відкидаючи сріблясте сяйво на землю, що мерехтіла у відблисках роси.

Люція стояла на узліссі, вдивляючись у темряву. Її серце билося швидше, ніж зазвичай. Вона знала, що цей день настане. День, коли кров у її жилах заспіває давню пісню предків. Вона була не просто перевертнем. Вона була тією, кого легенди називали Дитям Першого Вовка.

Позаду неї стояли її брати. Вони були різні, але всі мали одну суть — силу, мудрість і вірність своїй зграї. Найстарший, Данель, поклав руку їй на плече.

— Ти чуєш це, Лю? — його голос був спокійним, але в ньому ховалася тривога.

Люція кивнула.

— Відчуваю. Щось змінилося… щось нас кличе.

Її очі заблищали блакитним світлом, і вона глибоко вдихнула нічне повітря. Запах… чужий. Він не належав їхньому клану. Він був древнім, сильним, повним крові та люті.

Тейрон рикнув, стискаючи кулаки.

— Це не просто запах. Це виклик.

Леон нахмурився, вдивляючись у темряву.

— Нам потрібно з’ясувати, хто нас випробовує.

Сіріус торкнувся землі долонею, його чутливість до енергій була сильнішою за будь-якого перевертня.

— Це клан Тіньових Вовків. Вони пробудилися… і вони прийшли за нами.

Люція відчула, як її кров закипіла. Це було лише початком. І вона знала, що назад дороги немає.

Люція та її брати швидко перетнули ліс, рухаючись майже безшумно. Їхні інстинкти кричали про небезпеку, але вони знали, що перш ніж діяти, треба поговорити з батьками.

Клан Кліка був головною опорою їхньої сім’ї, місцем, де жили Василиса та Феш – їхні батьки, наймогутніші альфи, які коли-небудь правили перевертнями.

Коли вони наблизилися до центрального табору, стражники одразу розступилися, визнаючи їхнє право проходу. Високі дерев'яні укріплення охоплювали поселення, а всередині горіли великі вогнища.

У головному залі Василиса сиділа на троні, вирізаному з чорного каменю, її очі сяяли сріблястим світлом. Феш стояв поруч, його могутня постать випромінювала силу та впевненість.

— Ви відчули їх? — запитала мати, навіть не чекаючи пояснень.

Данель зробив крок уперед.

— Так. Вони наближаються. І ми всі знаємо, що їм потрібно.

Феш схрестив руки на грудях, його голос був глибоким і владним.

— Клан Тіньових Вовків повернувся. Вони завжди вірили, що тільки їхня кров має панувати. І якщо вони насмілилися з’явитися знову, значить, у них є план.

Люція стиснула кулаки.

— Ми не дозволимо їм зруйнувати те, що ви створили.

— Це ще не війна, але може нею стати. Нам потрібні союзники.

Леон похмуро кивнув.

— Якщо вони прийшли не воювати, то чого їм потрібно?

Феш обвів поглядом дітей, а потім сказав те, що змусило кожного з них затримати дихання:

— Вони хочуть Люцію.

В повітрі зависла глибока тиша. Потім Тейрон рикнув, випустивши гострі, мов леза, кігті.

— Ніколи!

Сіріус зціпив зуби.

— Що їм потрібно від неї?

Василиса глибоко зітхнула.

— Вони вірять, що Люція — ключ до пробудження древньої сили, яка дозволить їм панувати над усіма перевертнями.

Алекс різко встав.

— То що ми робимо?

Люція підняла голову, її очі сяяли, як місяць у повні.

— Ми їдемо до них. Я хочу почути це від них особисто.

Василиса з Фешем переглянулися.

— Тоді ми йдемо разом, — сказав батько.

Вирішено. Їхня зустріч з Тіньовими.Вовками неминуча. Але що їх там чекає?