Tamara Yurova - Закохатися в грозу, Tamara Yurova

              Влад

         Півтора роки тому

    Моє таксі швидко доставило мене в пункт призначення. На годиннику двадцять друга, на вулиці серпень, проходять останні дні літа, я підпалив цигарку, зробив затяжку і подивився на небо. А там порожньо, як і в моїй душі. Зірок зовсім нема, мабуть скоро буде дощ. Сьогодні парубоцька вечірка в мого найкращого друга, іти якось бажання не було, але псувати йому свято своїми проблемами теж не хочеться. Три роки тому домовлялися, що він буде свідком на нашому з Марго весіллі, а зараз все перегралося, тепер Артур щасливий наречений, а я одинак, який не вірить жінкам. Ні, я за них радію, Ліза хороша дівчина і видно що кохає його. Нажаль не всім так щастить, зустріти свою людину, щоб як кажуть і в горі в радості...
    Ми з Марго познайомилися при вступі в університет, я жив в гуртожитку, вона з передмістя Києва, але батьки були проти, щоб єдина донька жила в гуртожитку, тому вона з ще однією дівчиною жила на орендованій квартирі, ми були в одній групі, спочатку не дуже контактували одне з одним, а потім якось закрутилося, я багато допомагав їй з навчанням, воно їй важко давалося, вона своєю жіночністю і мабуть хитрістю обвела мене навколо пальця. Артур не один раз казав, що вона нещира, а я закоханий йолоп не помічав. Не помічав очевидного. Так і пролетіли роки навчання, я зубрив, брався за підробітки, щоб зайвий раз гроші в матері не просити. Робив, як здавалося, все для того щоб ми були щасливими, перед закінченням навчання навіть обручку купив, хотів після випуску поїхати в гори і зробити пропозицію. Але у вечір випускного вона від мене пішла, - Пробач, але ми не можемо бути разом, ми зовсім різні, я не хотіла раніше казати, боялася, що це вплине на навчання, але давай залишимося друзями. Ти повернешся додому у Вінницю, а я хочу залишитися тут, я молода, хочу ще погуляти... - вона ще щось казала, але я вже не чув, розвернувся, пройшов кілька кроків і лише запитав, не оглядаючись. - Ти впевнена? - і нічого не почувши пішов, після того ми бачилися лише раз, коли я забирав деякі речі від неї, але заходити не хотів, відправив Артура, але вона вибігла на вулицю, я дивився неї, на таку рідну і кохану, але вже колишню. - Артур сказав, що ти добре тримаєшся, - почала вона тихо.
- А ти що хотіла, щоб мене з Дніпра дістали?
- Та ні, я не це мала увазі, просто переживала, не чужі ж люди все ж. - Я трохи офігів від цих слів
- Та ні, більш чужих за нас нема, я зрозумів, що я тебе зовсім не знаю, тому дякую за урок і прощавай, - в цей момент вийшов Артур з моїми речами і ми пішли. За спиною ще почув:
- Сподіваюсь ти ще знайдеш свою... - але я вже нічого не відповів, зараз про це думати не хотілося. Я багато пив, і саме Артур витягнув мене з тієї ями, приїхав у Вінницю зі мною, допоміг у справі, яка залишилася від батька. Після його смерті мама старалася тягнути все на собі, але їй давалося важко, тому коли син взявся за голову, вона тільки зраділа. Батько займався перевезеннями, мав кілька вантажівок. Я ж вирішив розширятися, продав квартиру, яку батьки подарували, ми коли з Марго приїжджали, то залишалися лише там, вона не хотіла з моєю мамою спілкуватися. Лише в рідкісних випадках. Мати була категорично проти продажу квартири, але я не міг в ній знаходитися. Тому було вирішено і я не прогадав. Тільки до жінок ставлення кардинально змінилося. Зараз, оглядаючись назад, я розумію, що я сам винен. Не треба було зраджувати перш за все собі, а я занадто багато поступався. Ніби такі дрібниці, як приготування їжі, я обожнюю домашню кухню, а Марго за п'ять років готувала разів десять, я не кажу що місце жінки на кухні, але хоча б іноді можна порадувати себе і кохану людину, чи стосунки з матір'ю, я багато чув про свекруху і невістку, але мати завжди казала, - Це твоє життя, сину. Вирішуй сам, я прийму будь який твій вибір. Тільки не дури дівчатам голову, стався з повагою, так якби ти хотів щоб ти ставилися твоєї до сестри.- і завжди старався не переходити кордони, навіть, якщо між нами був лише секс, то це взаємною згодою. Але про стосунки, я не можу думати, мабуть я однолюб, не знаю чи зустріну ту, яка зачепить струни моєї душі. Віддався роботі, там знайшов своє спасіння, деякий час жив з матір'ю, а потім орендував собі житло і ось кілька років я затятий холостяк. З жінками все чітко, я нічого не обіцяю, вони не вимагають. Нічого більшого їм дати не можу і від них не очікую. 
    Я зробив останню затяжку і пішов до ресторану. Друг обіцяв сьогодні мені залити непристойну дозу алкоголю, щоб я добряче розслабився. - Ну що ж наречений, не підведи! - сказав собі і попрямував, швидко знайшов нашу VIP- кімнату, всі вже були на місці. Окрім нас двох був ще його брат Славік, друг дитинства Олег і наш колега Діма. Компанія невелика, але всі свої. Я привітався, зручно вмостився і через кілька хвилин і почалося. Багато пили, жартували, проводжали нареченого в подружнє життя, обіцяли нареченій, що посидимо культурно в чоловічій компанії, без стриптизу, але Олег був би не собою, якби щось не вигадав, тому нареченого чекав сюрприз, ми ще самі не знали який. Десь через дві години Олег відійшов і атмосфера змінилася, світло над столом було вимкнене, лише біля дверей, де була імпровізована сцена, воно було, але не дуже яскраве. Прийшов назад Олег, очі горіли, посмішка від вуха до вуха, ми всі дивилися туди, де світло. Музика змінилася, якийсь струнно- ударний мотив, але мені подобалося, і тут з'явилася дівчина, руде волосся, яскраво нафарбована, почала  танцювати танець живота. Це було неймовірно, зелений костюм ,її рухи були такими, що не можна було відвести погляду, вона танцювала так, ніби нас тут не було, погляду в очі уникала. Її шкіра була дуже світлою, декольте було закритим, - дідько, як в такому костюмі можна було сховати все, - тіло було ідеальним, на животі була родимка, я чомусь деякий час дивився на неї, хотілося доторкнутися, поцілувати. Час немов зупинився, був тут лише я і вона. Я сидів і заворожено дивився.  На якусь мить наші очі зустрілися і все... Я пропав! Там не було флірту, чи грайливого вогнику, там було порожньо. Очі кольору грозового неба. Від її погляду віяло холодом. Я зрозумів, що мушу про неї дізнатися більше, вона продовжувала, а я як підліток залип і не зміг поворухнутися. Думки в голові плуталися через алкоголь, але я чітко розумів, що хочу з нею поговорити. Коли танець закінчився, Олег пішов за нею, а я намагався за ними, але тіло не слухало. Хлопці почали щось обговорювати, знову налили коньяку, але мені треба було йти. Коли, нарешті вийшов з кімнати, вирішив піти вмитися холодною водою, якось нетверезою ходою дійшов до туалету, кілька разів хлюпнув холодною водою в обличчя, мокрими руками протер шию. Ніби трохи попустило і пішов на пошуки своєї незнайомки. Побачив нашого офіціанта, той підійшов зразу,- Ще щось бажаєте?, - запитав, я якомога чіткіше вимовив.
- Де та дівчина, що в нас танцювала? Руда така.
- Вони поїхали хвилин п'ять тому
- Вони?- здивовано перепитав.
- Так, вона і ще одна брюнетка з гіпсом на руці. - і тут до мене почало доходити, що її вже тут нема. Я розізлився, сам не розуміючи чому. Як тепер її знайти. Пішов шукати Олега, побачив його, який надолужував пропущене. Я намагався, з ними поговорити, але розмова не клеїлася. Ми ще десь пів години посиділи і почали збиратися, викликали таксі і пішли на вулицю. Свіже повітря мені допомогло, дехто затримався в туалеті, бо стало недобре, потім хлопці погрузилися в машини і поїхали, а я вирішив пройтися пішки до готелю. Вечір п'ятниці закінчився неочікувано, попереду ніч після якої я хочу знайти цю дівчину. Не знаю чим вона мене зачепила, але серце йокнуло. Може я розчаруюсь, коли познайомлюсь, але буду шкодувати, якщо не перевірю це точно. Зараз мозок лише видавав картинку очей, тіла, родимки на животі, але найбільше очі, вони не брешуть. Хочеться  розтопити той лід, який я там побачив. Підпалив чергову цигарку, все ніяк не можу позбутися цієї звички, почав палити, коли розійшовся з Марго і не міг залишити цю нікотинову насолоду. Прийшов в номер, було тихо і порожньо, ця тиша неприємно тиснула на мене. Так не роздягаючись я заснув. Ранок був неприємним, голова боліла, в роті пересохло, подивився на годиннику дев'ята ранку, думаю хлопці вже прокинулися. Прийняв теплий душ, привів себе до ладу, хоча відображення в дзеркалі було не дуже. На обличчі набряк, під очима темні кола. Так, ще той красень, це я такий бухий хотів вчора з дівчиною говорити. Вона б мене такого п'яного відправила б далеко і надовго. Може і добре, що вчора нічого не вийшло. Взяв телефон і пішов до Олега, він зараз єдина ниточка, яка може привезти мене до моєї незнайомки. Олег сидів, навколо нього вже не одна порожня пляшка з водою, і він міцно тримав ще одну. Вигляд був не кращий за мій. Я вирішив перейти відразу до справи. - Слухай, ти можеш дати мені контакти вчорашньої танцівниці? -Друг поглянув на мене з підозрою. - Що, сподобалося?
- Та не те слово. То як? Даси номер? - вже сердито гаркнув.
- Та дам, не нервуй так. В мене і відео танцю є, який вона скидала. Чекай, зараз знайду свій телефон. - і пішов в пошуках свого гаджета, - Все, скинув. Ти дзвони своїй русалці, а я в душ. - І зник за дверима. Я побачивши сповіщення на телефоні зібрався в свій номер. По дорозі серце чогось калатало, не вірив, що почую зараз її голос. Сотні думок літали в голові: може в неї є хлопець, може вона останнє стерво, але мозок чомусь не хотів у це вірити. Підійшов до вікна, на вулиці йшов дощ, небо було хмарним, таким як очі дівчини. Глибокий вдих і набрав вже збережений номер Ірини, так виявилося звати мою незнайомку. Гудок, другий, третій.
- Алло
- Доброго дня, моє ім'я Влад, - представився
- Зрозуміло, що Ви хотіли? - голос такий жвавий дзвінкий, чомусь мені здавалося, що він буде іншим.
- Ви тільки не вибивайте, я вчора був на вечірці, де Ви виступали, це було дуже гарно, але мені здалося, що ви трохи сумні. Я хотів би познайомитися, - сказав одному видиху, перше що спало на думку.
- Ем, насправді, по- перше, я не знайомлюсь з тими, хто просто бачив виступ, по- друге, я три дні тому я зломала руку, тому танцювала не я, а моя колега. По- третє, якщо Ви хочете її найняти, то забудьте! - я трохи не зразу переварив почуту інформацію. Але якось зібрався
- Ні, я не про це. Вона дійсно мені сподобалася, як дівчина...
- Пробачте, Ви знаєте, скільки разів ми це чули? - перебила вона
- Навіть не здогадуюсь, - чесно відповів я. - Але я, справді, зацікавився, Ви не подумайте, я не збоченець якийсь, може Ви спочатку в неї запитаєте і нехай вона вирішує сама, - на іншому боці почувся сміх. - Що я смішного сказав?
- Просто, якби Ви розмовляли з нею,  то вона б вибила вже давно. Її стосунки не цікавлять, - почув, а сам вже не знав що казати
- В неї є хлопець? - навіщось запитав.
- Точно не знаю, але думаю, що нема. - Ця відповідь мені сподобалася, те, що хлопця нема приємно гріло душу.
- То може запитаєте? - промовив з надією.
- Добре, Ромео, чекай. - і вибила. Я не знав чим себе зайняти, щось почитав в телефоні, переодягнувся знову, ще раз почистив зуби, походив туди- сюди по номеру і через двадцять три хвилини телефон задзвонив, я ледь не випустив його з рук через нерви.
- Алло, да слухаю. І як?
- Ніяк, як я й казала. Вона навіть чути нічого не хоче. І вона вже поїхала, вона лише місяць тут була. - Я був спустошений, вона з'явилася, зібрала хмари над моєю головою і зникла. 
- А можете щось сказати про неї? - спитав з надією.
- Не думаю, що це доречно.
- Будь ласка!? - сказав від безвиході.
- Міла, її ім'я Міла. Я обіцяла їй, що не скажу де вона живе і не дам номер її телефону, можу сказати, що вона десь підробляла в клубі чи барі, співаючи, вона на роботі брала відпустку і приїжджала підзаробити. Але я не знаю де це. Тому вибачте, нічим більше не допоможу.
- Будь ласка, постарайтеся її переконати, я Вас дуже прошу. - не знаю чому сказав, тут в номер зайшов Олег, я рукою попросив мовчати.
- Влад, я її знаю трохи краще за Вас, тому раджу забути.
- Сумніваюсь, що вийде. Вона така... Неймовірна, тільки очі сповнені болю. - мало не завив в слухавку.
- Добре, я дам номер і говори з нею. Але більше мені не дзвони, зрозумів? Скажу, що ти мене катував.
- Дякую, величеееезне дякую! Проси що хочеш у відповідь, - сказав вже я щасливий як слон.
- Нічого мені не треба, якщо у тебе все вийде, то зроби її щасливою. Хоча навряд чи у вас щось вийде.- спокійно відповіла.
- Добре, чекаю номер.
- Давай Ромео, удачі і не телефонуй мені більше. - і вибила, а через кілька хвилин прийшов бажаний номер. Я на крилах щастя набрав, знову гудок, другий, третій і майже в кінці почув довгоочікуване:
- Алло, - а я замовк, - Алло, я Вас слухаю, - це вже вона, холодним тоном говорить.
- Алло, вибачте, це Влад, я...
- Ви, той хто в Іри все таки випросив номер. Будь ласка, не телефонуйте мені більше, - і закінчила дзвінок. Ну, ні, я так просто не здамся, і знову набрав, але вона вибила, потім ще кілька разів, але вона не відповідала, потім знову і вона відповіла:
- Будь ласка, на витрачайте мій і свій час, я, - але тут вже я перебив.
- Три хвилини, будь ласка, дайте мені три хвилини, якщо я не переконаю, обіцяю, що більше, не потурбую. Обіцяю!
- Добре, сподіваюсь Ви не порушите обіцянку. -  я не знав, що сказати, як переконати і вирішив, що будь що буде:
- Я розумію, що це дивно і у Вас нема підстав мені довіряти. Але прошу, повірте, я справді хочу познайоитися ближче. Ви неймовірна, Ваш танець це щось нереальне, але, - я вийшов з номера, щоб ніхто не чув, - але Ваші очі, вони мене вразили. Я подумав, що у Вас щось сталося, хотів допомогти, підтримати. Я не прошу погодитися вмитьт зустрічатися, давайте трохи поспілкуємося, Ви мене краще зрозумієте, більше дізнаєтеся про мене. Ви мені сподобалися, дійсно сподобалися. Я ще вчора хотів підійти, але був трохи не в тому стані, просто дайте шанс, - я говорив і сам себе не впізнавав, я дорослий мужик, зараз як мала дитина випрошую в когось цукерку. І я не розумів чому. - Знаю це дивно звучить... Але, прошу в мене нема поганих намірів, якщо є кохання з першого погляду то це воно, без перебільшень.
- Три хвилини пройшли. Добре, що Ви розумієте, що це дивно звучить. Я сподіваюсь, ви дотримаєтеся обіцянки і не будете більше телефонувати. Зрозумійте, ви собі щось придумали. Ви в танці побачили, те, що я хотіла показати. Я звичайна дівчина з своїми тарганами в голові. Тому, прощавайте. - і все, вибила. Я стояв в коридорі, в душі все обірвалося. Що я хотів, чого очікував від неї. Мабуть, я дійсно придумав собі зайвого. Але ж йокнуло, розумію, що зачепила.  Через кілька днів набрав ще, але вона, напевно мене заблокувала. Більше не став дзвонити, хоча міг з іншого номеру. Знову занурився в роботу, дні летіли. Відгуляли весілля Артура. Завантажив себе ще більшою кількістю роботи, Артур полетів у весільну подорож, тому все було на мені. Цей випадок щось змінив в мені, багато хто помітив це, тільки не розуміли причини, здогадувався тільки Олег. Найбільше переживала матір, вона бачила, що щось не так, але і розповісти правду я не міг. Історія була дивна, тому відпустив ситуацію, все йшло своїм темпом, я нічого змінювати не хотів. Але кожного разу, коли коли дивився на небо в дощову погоду, то згадував її, дівчину з очима кольору грозового неба.