Дроянда - Королева місяця та сонця, Дроянда

Помирилися Брат і Сестра ...

Макс був охоплений глибоким почуттям провини. Він не міг пробачити собі своїх помилок і те, що через його бездумність загинули їхні батьки. Він відчував величезну прогалину в серці, яка тільки поглиблювалася від думок про сестру Миккі, яку він так любив, і яку тепер не міг знайти.

Він шукав її усюди, в кожному куточку їхнього світу, сподіваючись, що хоча б зможе вибачити себе за свої вчинки, якщо знайде її. Він добре розумів, що навіть якщо знайде Миккі, це буде не так легко — її біль від втрати батьків і зраджене довір'я можуть бути занадто великими, щоб вона могла пробачити його.

ось одного дня, після довгих пошуків, Макс знайшов свою сестру. Він був готовий впасти на коліна і просити пробачення, адже відчував, що це єдине, що може повернути хоч якусь надію на відновлення родинних зв'язків.

Миккі, дивлячись в очі Максу, побачила його глибоке каяття і біль, і хоча її серце було розбите, вона зрозуміла, що він змінився. Але питання, чи дозволить їй зустрітися з її дітьми, було важким. Вона думала про їхнє майбутнє та намагання бути справедливою. Миккі вирішила, що варто дати йому шанс, але це вимагало багато часу і терпіння, як для неї, так і для Макса.

"Ти можеш побачити дітей, але ми повинні пройти цей шлях разом. Ми не можемо просто так повернути все назад, але можемо почати з нових початків. І лише тоді ми зрозуміємо, чи зможемо ми бути родиною знову", — сказала Миккі, даючи йому шанс на примирення.

Діти були неймовірно раді зустрічі з дядьком Максом. Для них це було важливе і довгоочікуване знайомство, адже вони чули багато історій про нього від мами та інших родичів. Хлопці, Макс і Марк, не могли втриматися від сміху і почали жартувати, що вони дуже схожі на дядька по характеру, а також вигадували цікаві історії про те, як вони "успадкували" його риси.

Агавія і Дроянда, незважаючи на свою юність, були дуже розумними і впевненими. Вони розповідали Максу про своє навчання в Академії принцес і принців, де вчилися не тільки етикету, а й магії, політики та стратегічного мислення. Вони з гордістю поділилися, що нещодавно виграли перше місце на змаганнях серед інших учнів, і це стало справжнім досягненням для обох.

"Це було не просто, але ми впоралися!" — радісно сказала Агавія, а Дроянда додала: "Ми отримали медалі і навіть похвалу від директорів. Це було найкраще змагання у нашому житті!"

Макс був вражений їхніми досягненнями і впевненістю, і це надало йому нової надії на відновлення відносин із родиною. Він розумів, що попереду ще багато випробувань, але був вдячний за цей момент щастя, де всі разом могли відчути єдність та підтримку.

Хлопці, хоч і виглядали трохи засмученими через те, що ще не змогли досягти таких високих результатів, почули підтримку від дядька Макса. Він, дивлячись на них, з розумінням і впевненістю сказав: "Ви ще маленькі, але я вірю в вас. Вірю, що ви обов'язково досягнете великих висот. І коли ви поступите в Академію принцес і принців, ви будете гордитися своїми досягненнями."

"Нам по 10", — відповіли хлопці, — "ще два роки, і ми точно будемо готові!".Дівчата, які слухали всю розмову, підсміюючись, втрутилися: "А нам 12!" — і гордо підняли голови, адже знали, що попереду ще багато роботи, але вони вже починали досягати вершин у своїх досягненнях.

"Так, дійсно, ми віримо в вас!" — додала Агавія, і Дроянда кивнула на підтвердження. Всі разом відчували, як важливо підтримувати один одного, адже попереду ще багато викликів, але разом вони були непереможними.

Юстин, з посмішкою на обличчі, сказав дітям: "Донечки, синочки, пора спати! Завтра у вас школа, бігом у ліжко!" Діти весело відповіли: "Добре, тато!" і потяглися до своїх кімнат.

Перед тим, як йти, хлопці, Макс і Марк, попрощалися: "Добрий ночі, дядьку!" і побігли на свої ліжка. Дівчата, Агавія та Дроянда, теж побажали на добраніч, і хоча були трохи втомлені, в їхніх очах було відчутно радість від того, що вся родина знову разом.

Макс, почувши ці слова від сестри, з теплом у серці подивився на неї і відповів: "Дякую, сестро. Я залишуся на місяць. Тут добре, і я дуже вдячний за прийом."

"Залишайся скільки хочеш," — сказала Миккі, її голос був спокійним, але рішучим. "Це твій дім тепер, Максе."

І так, поки ніч опускалася на родину, всі відчували, що їхні серця знову наповнюються єдністю та розумінням, а попереду чекає новий початок, нові можливості для них усіх.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍