Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Лінн! Лінн! - Закричав Джек. Погляди перехожих злетіли вгору, до його вікна.

~~~

Високий чоловік у білому пальті граційно виплив із старовинної будівлі музею в самому центрі Філомату і неквапливо попрямував до своєї автівки. Під ногами хрустів промерзлий до стану льоду сніг, але чоловік рухався впевнено та швидко.

Він зручно вмостився на задньому сидінні. Явна втома не псувала його зовнішності: красиві мшисто-зелені очі дивилися холодно і ясно, не дивлячись на тіні, що залягли під ними, і навислі повіки. Повні губи стиснуті, через те масивне підборіддя здається ще більшим, але все це йому личило. Тільки укладене в ретельну зачіску коротке каштанове волосся злегка розтріпалося, подекуди виднілася сивина, а на щоках пробивалася така ж сива щетина.

- Їдемо додому, Моргане, - наказав він водієві.

- Так, містере Хейз.

Машина рухалася швидко та безшумно; ледве чутний шерех шин по снігу потроху заспокоював пасажира. Вільям Хейз відклав газету, важко зітхнув і подивився у вікно. Його зображення відбилося у склі: солідний бізнесмен із щільно стиснутими в незадоволені губами та зведеними разом бровами. Новини були невтішними, і все вказувало на погіршення ситуації. Що з усього цього йому варто розповісти Арію? Це ж не поодинокий випадок, з кожним днем загиблих стає дедалі більше.

- Зупини тут, Моргане. Я прогуляюся трохи, а ти їдь слідом.

- Як скажете, містере Хейз.

Він вийшов з машини і попрямував вузьким тротуаром. Погода зовсім зіпсувалася, думав він, і ситуація розпалюється з кожною хвилиною. Треба діяти.

Брудні сірі хмари опустилися ще нижче і повалив густий сніг, маскуючи собою яскраві вогні будинків та офісів. Містер Хейз впевнено крокував крізь завірюху, не звертаючи уваги на свого шофера: той намагався знаками попросити шефа повернутися до машини.

Вже зовсім стемніло, коли містер Хейз дістався додому. Він гуляв добрі дві години, перш ніж його обличчя посвітлішало; у нього з'явилася ідея.

Машина під'їхала до старовинного особняка у вікторіанському стилі. Він будував його сам, то була його гордість. Високі стулчасті вікна та колони увиті засохлим і засніженим плющем, масивні дерев'яні двері з різьбленими малюнками замкнені. З першого погляду могло здатися, що тут ніхто не живе; сніг укрив увесь будинок наче величезною пухнастою ковдрою і сховав його від поглядів перехожих.

Жодного вогника світла не лилося з вікон. Крихітний черв'ячок тривоги заворушився у грудях.

Містер Хейз забрав свої речі і відпустив Моргана, а сам кинувся до вхідних дверей. Він рвонув двері на себе і з чудернацького різьблення на них осипався цілий кучугур.

Всередині було темно, під ногами ледь помітно виблискувала сіра плиткова підлога, у вікна струменіло ледь помітне місячне світло. Витончена антикварна лампа на комоді, подарунок дружини, не горіла. Вільям Хейз завмер і в одну мить приготувався до нападу.

- Донно, ти вдома? Ітане? Арлен?

Це був їхній розпізнавальний знак, їхній сигнал, їхній символ безпеки. У передпокої завжди мало горіти світло. Він сподівався, що просто не помітив погашених вогнів, поки біг, але тепер йому стало ясно - весь будинок занурений у темряву.

- Донно?

Містер Хейз одним рухом скинув з плечей пальто і водночас випустив з пальців з десяток крихітних кульок світла, які тут же розлетілись по всьому будинку, перевіряючи, чи є хтось сторонній. Правою рукою він вихопив із підставки на підлозі парасольку-тростину. Парасолька слухняно трансформувалася у довгий меч і звично лягла у руку мага. Озброєний таким чином чоловік рушив уперед холом, обережно заглядаючи по дорозі в кожен кут. Послужливі кульки світла повернулися ні з чим. У вітальні порожньо, у їдальні теж. Містер Хейз рухався вперед, залишаючи по собі сліди брудного талого снігу.

Він увійшов у високу склепінчасту залу, крізь прозорий купол даху сюди проникало більше світла, але тут було так само порожньо як і в інших кімнатах. Ні душі. Ледве чутно маг перетнув зал і обережно ступив на широкі щаблі кручених сходів. Вільям Хейз піднімався вище, насторожено оглядаючись, як раптом помітив свічення. Неяскраве, наче від приглушеного світла блакитної лампи. Послана ним куля світла зависла на другому поверсі. Там хтось є.

Не роздумуючи, він кинувся до джерела світла, але не встиг він піднятися по сходах, як побачив силует на сходах. Тіло лежало у неприродній позі, Хейз схопився за поручні аби встояти на ногах.