Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Ітоне? - майже прошепотів він, падаючи на коліна поруч із тілом старшого сина. Біль озвався у колінах, але Хейзу було все одно. Він не одразу зміг підвестися з місця, серце калатало як навіжене, розум відмовлявся повірити у побачене. Бліде обличчя оточувало озірце крові, волосся ледь прикривало страшну рану. Біля руки лежала зброя. Хейз несвідомо відштовхнув її подалі і стис холодну руку сина. Він так сидів, поки не побачив як долоня світится ледь помітним блакитним сяйвом. Йому перехопило подих, у скронях застукотіла кров. Маг стривожено роздивився навколо і помітив ще одну кульку світла.

З останніх сил він підвівся і дістався ванної кімнати, біля якої завмерла друга кулька, і так і завмер. Його руки опустилися і він з важким зітханням осів на брудну слизьку підлогу, не в змозі відвести погляду.

У ванні повної крові нерухомо лежала його дружина. Вона була така неприродно бліда, її відкриті очі знебарвилися, байдуже дивилися в стелю. Завжди акуратно укладене волосся скидалося на брудні косми, вимазані в бурій, засохлій крові. Одна рука звисала з краю ванної, у пальцях щось виблискувало: грудка сірого волосся. Її шкіра світилась тим самим блакитним сяйвом, і старий маг не стримав стогону.

- Донно... - беззвучно прошепотів він, притулившись спиною до прохолодної стіни. Він підняв перед собою свої руки, вони були в крові, він увесь був у ній.

~~~

Коло одноповерхового білого будиночку у самому центрі вулиці сяяли вогні. З першого погляду можна було подумати, що це останні святкові вогні, але ось пролунало виття сирен і чари розтанули. Пожежні машини, кілька швидких, поліція. Багато поліції. Оточений будиночок здавався зовсім крихітним. На додачу до всього невисокий паркан обнесли жовтою стрічкою та наставили чергових.

Незважаючи на ранню годину, неподалік уже зібрався натовп роззяв, вони активно жестикулювали, тицяючи пальцями в будинок, що ще димився, але не наважувалися підійти ближче, побоюючись, що їх приймуть за свідків і змусять давати свідчення.

До огорожі підійшов худорлявий чоловік тридцяти п'яти років, детектив. Запалі щоки, триденна щетина на блідому обличчі втомленої, невиспаної людини. Детектив подумки волів повернутися до машини: він носив не за погодою тонку куртку і черевики, що зовсім схудли. Він витяг з нагрудної кишені посвідчення на ім'я детектива Дастіна О'Ніла і показав його черговому.

-- Що тут у нас? - Мляво поцікавився детектив, від втоми навіть не ховаючи свій акцент. Літній кремезний полісмен підняв перед ним жовту стрічку з написом "місце злочину" і впустив новоприбулого за огорожу.

- Вночі пролунав вибух. Передбачають витік газу - на свята всі стають забудькуватими, - відмахнувся поліцейський напівголосно. - Заходьте всередину, там уже всі зібралися. Тільки намагайтеся не вдихати весь цей сморід, гар все ж таки.

Детектив пробурмотів щось на зразок "і без тебе розберуся", але полісмен його не почув. Сніг у дворі розчистили, так що детектив без проблем дістався до виламаних вхідних дверей, коли його гукнули на ім'я.

- Дастіне, ти вже тут! Це чудово!

- Хіба, шефе?

- Ну, ну, годі тобі. Що за настрій? - Пол Вомерфілд, шеф поліції Юджина, здається, завжди був низеньким і лисеньким товстуном в незмінно елегантному пальті. Він швидко потиснув руку детективові і відсунувся рівно настільки, щоб добре розглянути Дастіна. Детектив щосили тримався, щоб не висловити начальству усе, що він думає про свою перервану відпустку.

- І звідки в вас стільки життєрадісності такого гидкого ранку? Якесь велике цабе гигнуло?

- Фу, що за вирази, юначе, - вдавано обурився шеф і, нарешті, посерйознішав. - Добре, що ти повернувся, Дастіне. Роботи буде багато. Ходи-но подивись, криміналісти вже майже закінчили.

- Я навіть не встиг допити своє перше у відпустці пиво, як мене викликають. Що відбувається, шефе?

Той махнув рукою в бік дверей. Прохід всередину зяяв чорною непривітною дірою.

- Сам усе побачиш, Дастіне. Без тебе тут сам диявол не розбереться, - товстун натужно пожартував і всміхнувся власному жарту. Детектив О'Ніл скривився і рушив до будинку.

- То що сталося? Вибух газу? - Він уже зайшов всередину і на порозі обернувся, озираючись. - Нещасний випадок?

- Це ти мені скажи, Дастіне. Оглянь тут усе ретельно. Чекаю звіту завтра на столі, а там і експертиза приспіє. А за відпустку не хвилюйся, я тобі преміальні випишу. До зустрічі, друже.