Єва Щер - Помста Кривднику , Єва Щер

Я і Намід стояли в кімнаті батька, його обличчя було бліде, а очі світлились смутком. Вітер за вікном віяв тихо, дощ стукав по шибках, створюючи м’який фон для важкої розмови.

— Макі, Намід, — почав батько, його голос був трепетним і сповненим емоцій. — Я маю вам дещо сказати. Вам потрібно переміститися у часі, щоб завершити те, що я не встиг.

Я і Намід уважно слухали, проте батько не міг продовжити. Сльози почали котитися по його щоках, а його руки тремтіли, коли він обійняв нас.

— Пора, — прошепотів він, голос стає дедалі слабшим. — Вибачте за все, що я не зміг зробити...

Він міцно обійняв нас, і раптом простір навколо  почав зливатися в спіраль світла і кольору. Відчуття страху і тривоги заповнили мій розум, а звуки і світло розлилися в один потужний потік енергії.По відчуттям пройшла вічність поки я там летіла, але я нарешті побачила, щось схоже на звичний світ.

Коли я  і Намід знову відкрили очі, ми опинилися у густому лісі, де сонце пробивалося крізь високі дерева, створюючи гру світла і тіні. Небо було ясним, а повітря наповнене ароматом хвої.

— Де ми? — прошепотів Намід, озираючись навколо з невірством.

Перед нами з’явився молодий чоловік з темним волоссям і глибокими карими очима. Він одягнений у простий одяг, трохи порваний, але в ньому відчувалася сила і рішучість.

— Вітаю вас у минулому, — сказав він з легкою усмішкою. — Я Каре. Мене сповістили про вашу появу.

 Ми розглянули Каре. Його темне волосся, що хвилястилось на вітрі, контрастувало з його блідим обличчям. Очі Каре були серйозними, але в них світилося тепле розуміння.

— Ми Макі і Намід, а хто ви взагалі, і скільки вам років?— представилася я, намагаючись зберегти спокій.

Каре кивнув і жестом показав, що нам потрібно йти.

— Я покажу вам місце, де ми можемо поговорити, всі запитання пізніше— сказав він. — Нам потрібно знайти укриття, перш ніж продовжимо.

Ми слідували за Каре крізь ліс до невеличкої хижини, захованої серед дерев. Хижина була проста, з дерева і каменю, поросла мохом. Всередині було темно і прохолодно. Каре розпалив камін, щоб ми змогли поговорити.

Каре запросив нас сісти і розпочав пояснювати.

— Ваша місія є надзвичайно важливою. Ваш батько намагався боротися з кривдницею, але його сили були обмежені, і він не зміг завершити свою справу. Кривдниця — це жінка, яка була закохана у вашого батька, вона прокляла вашу матір і тепер загрожує вам.

Я і Намід слухали уважно. Каре продовжував:

— Ваша мати померла через це прокляття. Ваш батько наклав магію, щоб вас захистити, але тепер, коли його життя закінчується, цей захист більше не буде діяти. Вам потрібно знищити кривдницю, інакше ви будете під загрозою.

— Що ти верзеш? Наш батько казав, що ми завжди у безпеці!З чого нам взагалі тобі вірити?!— прокричав Намід, його голос був сповнений рішучості та злості.

Каре криво посміхнувся

-Думаєш ти найрозумніший?Ваш батько залишив вам багато сюрпризів. Точніше не він. А ця жінка. Пояснюю ще раз. В твого батька була закохана дівчина. А коли вона дізналася, що в нього є кохана, на якій він збирається одружитися, вона розлютилась. І створила з свого кохання закляття на смерть. З цього моменту вона стала кривдницею. Закляття мало подіяти через рік після одруження. І воно припало на день пологів вашої матері. Ви народились- вона загинула.

-П..Почекайте..А до чого тут ми, навіщо ми їй?Вона вбила нашу маму, ми тут до чого?! -питаю здивовано

-Дівчинко, ти думаєш їй достатньо цього?Вона хоче вбити будь-яку згадку про вашу мати. Вона  намагалась вбити вас але ваш батько наклав захист. Вбити сам він її не міг, не вистачало сил, та й вона ховалася постійно.А зараз вона не очікує на вас і ви зможете захистити себе в майбутньому.- відповідає мені Каре

-І скільки у нас є часу?-гучно питає Намід

-Рік, сьогодні день весілля ваших батьків, через рік народитеся ви. І вам варто зробити свою справу до цього моменту.

-А шо буде, якщо ми не встигнемо?

-Макі, ви встигнете. Але якщо ні, то не повернетесь у свій час.

-Каре, ви так і не відповіли, скільки вам років, і чому ви нам допомагаєте?-вимовляю тихенько

Але він не встигає відповісти, через стукіт у двері.

-Ховайтеся в скриню, швидко!-шепоче нам- І сидіть максимально тихо.