Томас Манн - Доктор Фаустус

id="id575">

105

Принесення в жертву розуму (латин.).

106

«Лоенгрін» — опера Вагнера.

107

Бувайте здорові (латин.).

108

Святий Августин (354–430) — християнський теолог і церковний діяч, один із засновників християнської церкви. В трактаті «Про місто Боже» заклав основи християнської філософії історії, розвинув ідеї провіденціалізму, за яким усе у світі відбувається з волі провидіння.

109

Про місто Боже (латин.).

110

Зороастр — засновник давньоіранської релігії маздаїзму (VII ст. до н. е.). В біблійній розповіді про Ноя та його синів ім'я Зороастра не згадується. Воно з'явилося в пізнішій легенді.

111

Франке Август Герман (1663–1707) — німецький вчений і проповідник, один з провідних діячів пієтизму — течії в протестантській церкві, що виступала за моральне вдосконалення особистості й чистоту релігійного почуття. Відіграв важливу роль у розвитку німецько-східнослов'янських культурних зв'язків

112

Канштайнівське біблійне товариство — товариство, засноване в Галле 1710 року бароном Карлом Гільдебрандом фон Канштайном для вивчення Біблії і поширення пієтистської літератури.

113

…ще й ту перевагу, що був тотожний з університетом у Віттенберзі. — Віттенберзький університет, де викладав у першій третині XVI ст. Лютер, став першим вогнищем реформаційного руху в Німеччині. «Дух Лютера», наголошується в романі, присутній і в сусідньому з Віттенбергом університеті Галле.

114

Галленської рідної матері (латин.)

115

Причастя в двох відмінах — причастя вином і хлібом у протестантів на відміну від причастя лише хлібом у католиків. Цим оповідач наголошує широту своїх релігійних поглядів.

116

Альбрехт — архієпископ Магдебурзький і курфюрст Майнцський (1490–1545), церковний ієрарх, який підтримував зв'язки з гуманістами, але ухильно ставився до їхньої боротьби з церковним обскурантизмом. Згодом став ортодоксальним католиком.

117

Йонас Юстус (1443–1505) — соратник Лютера, брав участь в його перекладі Біблії

118

Еразм Роттердамський (1467–1536) — виступав проти католицької реакції, але водночас стримано ставився й до реформаційного руху в якому все виразніше проявлялася віросповідальна нетерпимість, чим накликав на себе гнів Лютера.

119

Меланхтон (грецький переклад німецького прізвища Шварцерд) Філіпп (1497–1560) — німецький теолог і письменник, один з визначних діячів Реформації, соратник Лютера.

120

Шлаєрмахер Фрідріх Даніель (1768–1834) — німецький філософ і теолог, виступав проти релігійного фанатизму. Член Ієнського гуртка німецьких романтиків.

121

Онтологічний доказ існування Бога. — Суть цього доказу, висунутого англійським середньовічним теологом Ансельмом Кентерберійським, зводиться до того, що мислимість Бога є достатнім логічним обгрунтуванням його існування.

122

Вольф Йоганн Христіан (1679–1759) — німецький філософ, учень Лейбніца й професор університету в Галле. Представник раннього німецького Просвітництва.

123

Неотомізм — поширена філософська течія в католицизмі XX ст., виходить із вчення середньовічного філософа й теолога Фоми Аквінського (1225 чи 1226–1274), який систематизував схоластику на базі християнського аристотелізму.

124

Протиріччя у визначенні (латин.).

125

Неосхоластика — збірне поняття, що об'єднує різні течії католицької філософії, яка прагне до відродження середньовічної схоластики.

126

Філософія життя — ірраціональні філософські течії кінця XIX й початку XX ст., що засновуються на понятті-образі «життя» як органічної цілісності й творчої динаміки буття, яке осягається інтуїтивно (Ф. Ніцше, Л. Клагес, А. Бергсон та ін.).

127

Міст зітхань — горбатий міст у Венеції, по якому вели на страту злочинців.

128

Роланд — герой «Пісні про Роланда», перлини старофранцузького героїчного епосу. Статуї Роланда, який вважався взірцевим лицарем, споруджувалися в середньовічних західноєвропейських містах.

129

«Меланхолія» — гравюра на міді Альбрехта Дюрера (1471–1528), великого німецького художника доби Відродження. На ній зображена крилата жінка серед астрологічних атрибутів (досі повністю не розшифрованих). Тема «Меланхолії» далі стає одним з леймотивів роману.

130

Досократики — давньогрецькі натурфілософи, які жили до Сократа.

131

Іонійські натурфілософи — філософи з Іонії, як називали в Давній Греції егейське узбережжя Малої Азії та прилеглі до нього острови. Ці філософи (Фалес, Анаксагор, Анаксімен, Ксенофан і Анаксимандр) жили в VI–V ст. до н. е.

132

Стагіріт — прізвисько Арістотеля, який походив із міста Стагіри в Македонії.

133

Апологетика — наука захисту християнської релігії від поганства та єресей.

134

Сам [учитель] сказав (гр.).

135

Паріпатетичні відступи — буквально: зроблені під час прогулянок. За легендою, Арістотель проводив навчання, прогулюючись з учнями.

136

…випробування на шляху в Дамаск. — На шляху в Дамаск Савлові, майбутньому апостолові Павлу, який жорстоко переслідував послідовників Христа, з'явився Христос і запитав його: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?»

137

…протилежним шляхом, ніж Декарт. — Мається на увазі відомий вислів видатного французького вченого й філософа Рене Декарта (1596–1650): «Cogito, ergo sum» («Мислю, отже, існую»).

138

«Лютцов мчить, не жаліє коня» — пісня на слова німецького поета Теодора Кернера (1791–1813) про полковника Лютцова, командира «чорних стрільців», які уславилися у визвольній війні 1810–1813 рр. проти наполеонівської Франції.

139

Мислення (латин.).

140

Якби диявол не був брехуном і душогубом! (Латин.)

141

Кажеш, а не робиш (латин.).

142

«Лорелей» — балада Генріха Гейне, яка стала популярною піснею.

143

«Gaudeamus igitur» (будемо радіти — латин.) — старовинна студентська пісня.

144

…схопив булку й пошпурив нею в темний куток. — Пародія на легенду про Лютера, який пошпурив у чорта чорнильницею.

145

Інкуб — демон чоловічої статі.

146

Той, кому тимчасово дозволили викладати в університеті (латин.).

147

Томісти — послідовники Фоми Аквінського.

148

Бич фанатичних єретиків (латин.).

149

Демонічні химери (латин.).

150

«Послання до корінфян» — апостола Павла, перше й друге, входять до Нового заповіту.

151

Суккуб — демон жіночої статі.

152

Василіск — міфічна істота, наділена здатністю вбивати поглядом.

153

К'єркегор Серен (1813–1855) — датський філософ і теолог. На противагу «об'єктивній» діалектиці Гегеля розвивав «суб'єктивну» (екзистенціальну) діалектику особистості в її ставленні до Бога. Небезпідставно вважається попередником або й зачинателем екзистенціалізму.

154

Тут: товариську (фр.).

155

В повному складі (латин.).

156

Що ми й доводимо (латин.).

157

…Дюрерового вершника поряд зі смертю й дияволом… — Мається на увазі гравюра Дюрера, на якій зображений лицар на коні, якого супроводжують смерть і диявол.

158

Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) — французький релігійний діяч і