Томас Манн - Доктор Фаустус

У формі життєпису надзвичайно обдарованого, але відірваного від життя композитора Адріана Леверкюна великий німецький письменник (1875–1955) робить спробу дати нещадний аналіз буржуазної ідеології і культури, викрити ідейне коріння нацизму.

Томас Манн

ДОКТОР ФАУСТУС

Життя німецького композитора

Адріана Леверкюна

в розповіді його приятеля

Роман

THOMAS MANN

DOKTOR FAUSTUS

Das Leben des deutschen Tonsetzers

Adrian Leverkühn,

erzält von einem Freunde

©

З німецької переклав Євген Попович

Перекладено за виданням: Thomas Mann, Gesammelte Werke, Sechster Band, Aufbau-Verlag, Berlin, 1956.

Передмова та примітки Д. С. Наливайка

Редактор О. В. Хатунцева

ПІДСУМКОВИЙ РОМАН ТОМАСА МАННА

На схилі віку видатні майстри слова нерідко пишуть твори які можна назвати підсумковими (таким твором, наприклад, була у Гете трагедія «Фауст» або ж у Достоєвського роман «Брати Карамазови») У Томаса Манна, великого німецького письменника першої половини нашого століття, таким твором є роман «Доктор Фаустус», написаний під кінець його життя в 1943–1947 роках. Саме так визначав цей роман і його автор В «Історії «Доктора Фаустуса». Романі одного роману», унікальному широкому самокоментарі, опублікованому через два роїш після виходу роману в світ, Манн охарактеризував його як «творчий акт що ввібрав у себе матеріал цілого життя і почасти мимоволі, почасти ціною свідомого зусилля синтезував у певному згустку ціле життя…» Як видно з контексту йдеться тут про духовне й творче життя письменника. Далі Манн каже, що зерно задуму роману відноситься до 1901 року, коли був накиданий коротенький план новели про доктора Фауста — в дусі «новел про митців» («Трістан», «Тоніо Крегер» та ін.), які він писав у той час. «Сорок два роки минуло з того дня, — коментує письменник, — коли я занотував для можливого твору думку про угоду митця з чортом, і, знайшовши давню нотатку, я відчув хвилювання, якщо не піднесення» А все тому, пояснює він далі, що це «невеличке й розпливчасте тематичне ядро» мало в собі заряд життєвої енергії, який «задовго до мого власного рішення визначив переростання новели в роман». Говорив Томас Манн і про те, що ідея «Доктора Фаустуса» своїм корінням глибоко входить в його життя і творчість, що тут маємо справу з випадком, коли автор «замолоду ставить собі в програму твір пізнього віку».

Із самокоментаря дізнаємося також, що до «фаустівського сюжету» письменник звертався думкою не раз, але інші плани змушували відклад а ти його надалі. Поряд із тим, за словами Манна, «тут явно діяв якийсь заборонний інстинкт», що не дозволяв братися за дуже складний і відповідальний сюжет доти, доки не завершиться процес його визрівання, а заодно й визрівання самого автора. Словом, роман «Доктор Фаустус» був створений Томасом Манном, коли за його плечима вже проліг півстолітній творчий шлях (перша його новела «Пропаща» була написана й опублікована 1894 року). На цьому шляху було немало великих звершень, які збагатили німецьку й світову літературу. Тож огляньмо цей шлях У загальних рисах і, зокрема, спробуймо зафіксувати у творах, написаних на різних його етапах, ті теми й мотиви, ті художні здобутки, синтез яких здійснився в підсумковому романі.

Народився Томас Манн 1875 року у «вільному місті» (тобто місті, що мало право самоврядування) Любеку, в купецькій родині, яка належала до місцевого патриціату. Після смерті батька письменника у 1891 році торговельна фірма Маннів була ліквідована, а мати з меншими дітьми переїхала до Мюнхена. Томас залишився у Любеку закінчувати гімназію, але не закінчує її і 1894 року теж переїздить до Мюнхена, де поступає стажером у страховий банк. Водночас він записується «вільним слухачем» до Політехнічного інституту та до університету, слухає лекції з історії культури, естетики й філології. Проте через два роки перестає відвідувати лекції, не виходить із нього і банківський службовець, і головна причина тут у тому, що його непереможно вабить література. 1896 року він приймає остаточне рішення стати письменником і відразу ж, з притаманною йому зібраністю й відповідальністю, береться за роботу.

Свій творчий шлях Томас Манн почав з новелістики, в другій половині 90-х років його новели друкувалися в різних німецьких журналах, а 1898 року вийшли збіркою під назвою «Маленький пан Фрідеман» Великою мірою ці новели були «творами становлення», пошуками молодим митцем свого світобачення й естетики, свого методу й стилю. Виразно позначився на них вплив натуралізму, на той час іще поширеної й авторитетної течії в німецькій літературі; звідси приземлена буденність сюжетів і персонажів, зосередженість на темних сторонах дійсності, гнітюча атмосфера безвиході, безпорадності й страху перед брутальним і жорстоким життям. Та водночас письменник-початківець виявляв сприйнятливість і до антинатуралістичних течій рубежа століть, яких у Німеччині об'єднували під спільною назвою неоромантизму; це, зокрема, проявилося в підкресленій цікавості автора до внутрішнього світу персонажів, їхнього душевного стану і настрою, тим часом як натуралісти основну увагу приділяли докладному й точному зображенню «зовнішньої дійсності», їх більше цікавила «фізіологія», ніж «психологія».

Разом із тим молодому письменникові аж ніяк не була чужою традиція реалістичної літератури XIX століття. Причому не тільки літератури німецької, чи, вірніше, німецькомовної, а й інших європейських країн, зокрема скандінавських, французької, російської, яким належить важлива роль у його становленні. Все це з особливою виразністю проявилося в його першому романі — «Будденброки», над яким він почав працювати 1897 року й завершив 1900-го.

Цей роман став не тільки визначальним досягненням на творчому шляху письменника, а й одним із найвагоміших здобутків німецької реалістичної літератури. Він висунув двадцятип'ятилітнього Томаса Ман на в ряд найкращих тогочасних письменників Німеччини. Правда, пробився він до читача не відразу, авторові довелося докласти зусиль, щоб знайти для нього видавця, але це пояснюється насамперед незвичністю форми твору, яка лякала видавців. Написані «Будденброки» у формі сімейної хроніки, жанрового різновиду, який тоді тільки входив у літературу. Сюжетну основу цих романів-хронік становить історія певної родини, яка охоплює кілька поколінь, причому розповідь ведеться так, що в обставинах і колізіях життя родини проглядає масштабний соціальний зміст а зміна її поколінь знаменує зміну етапів суспільного життя й свідомості цілого класу чи суспільного прошарку. В «Будденброках» Томас Манн засновувався на історії власної родини, але, ясна річ, зовсім її не копіюючи піддаючи автобіографічний матеріал ґрунтовному художньому перетлумаченню.

Історія Будденброків, відтворена на протязі чотирьох поколінь, постає у романі в специфічному розрізі, на який вказує підзаголовок. «Занепад однієї родини». Коли Томас Манн писав роман, то глибину й масштабність його соціального змісту, типовість зображуваного процесу ще належно не