Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

6. Психічна хвороба — це розлад діяльності головного мозку, що проявляєть­ся в порушенні психіки людини, тобто у втраті властивості правильно відобра­жати оточуючий світ і адекватно реагувати на різноманітні життєві обставини.

Спеціальні психіатричні експертні комісії — це відповідні підрозділи си­стеми охорони здоров’я зі спеціальним статусом, що діють на підставі Закону

України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів (більш детально див. коментар до ст. 116 КВК).

Інша тяжка хвороба — це ті хвороби, які включені в перелік захворювань, що є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засудженого від по­дальшого відбування покарання (найбільш тяжкі форми туберкульозу, інфек­ція вірусу імунодефіциту людини, злоякісні та деякі інші новоутворення тощо).

Порядок звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою, включаючи психічну, встановлений у ст. 408 КПК (див. коментар до ст. 152 КВК).

7. Враховуючи, що на постанову суду з питань звільнення засудженого від відбування покарання протягом семи діб з дня її оголошення прокурор або за­суджений вправі подати апеляції до апеляційного суду (ч. 4 ст. 408 КПК), рі­шення суду набирає законної сили і підлягає виконанню лише після закінчен­ня строку на подачу апеляцій (ч. 1 ст. 402 КПК). Після прийняття рішення апе­ляційним судом воно набирає законної сили негайно після його оголошення.

При цьому, вирішуючи питання про звільнення від відбування покарання, суддя вправі застосувати до засудженого примусові заходи медичного харак­теру, відповідно до статей 92—95 КК України.

8. Про лікарсько-трудові експертні комісії див. коментар до ст. 152 КВК України.

9. Про інвалідність див. коментар до ст. 118 КВК України.

10. Відповідно до ст. 12 КК України тяжкими визнаються злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти ро­ків (ч. 2), а особливо тяжкими — покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

11. Виходячи з того, що на постанову суду з питань умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м’яким протягом семи діб з дня її оголошення прокурор або засуджений вправі подати апеляцію до апеляційного суду (ч. 6 ст. 407 КПК), днем ви­несення постанови (вступу рішення суду у законну силу), відповідно до ч. 1 ст. 402 КПК України є день, який слідує після закінчення строку на подання апеляційної скарги (подання). У разі апеляційного оскарження постанови су­ду першої інстанції днем оголошення рішення є день оголошення постанови (ухвали) апеляційного суду (ч. 3 ст. 403 КПК). При цьому у разі подання про­курором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.

12. До інших злочинів належать ті злочини, які не підпадають під дію ч. 7 статті, що коментується, включаючи й ті злочини, які вчинені як умисно (ст. 24 КК), так і з необережності (ст. 25 КК).

13. Про неповнолітніх засуджених див. коментар до ст. 19 КВК України.

14. До осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, нале­жать засуджені із застосуванням вимог статей 75—79 КК України.

Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки (ст. 76 КК) або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні

стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд на­правляє засудженого для відбування призначеного покарання (ч. 2 ст. 78 КК); у ч. 8 статті, що коментується, — це обмеження або позбавлення волі.

Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуван­ням визначений у ст. 4082 КПК України. Це рішення (у виді постанови) при­ймає суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого.

На постанову суду з цих питань протягом семи діб з дня її оголошення прокурор або засуджений вправі подати апеляцію до апеляційного суду. У цьо­му разі обчислення дня винесення ухвали про направлення засудженого у міс­це обмеження або позбавлення волі здійснюється за правилами, зазначеними у пунктах 7, 11 статті, що коментується.

15. До осіб, звільнених від відбування покарання в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, належать засуджені, щодо яких була застосована ст. 82 КК України.

Повернення зазначеної категорії засуджених у статус-кво (від лат. status- quo antebellum — довоєнне становище — становище, яке існувало або існує в якийсь визначений момент) — у місце обмеження (ст. 16 КВК) або позбавлен­ня волі (ст. 18 КК), здійснюється лише у зв’язку із вчиненням ним нового зло­чину під час відбування покарання (ч. 6 ст. 82 КК).

Визначення дня винесення ухвали про направлення засудженого у виправ­ний центр або виправну колонію здійснюється аналогічно як і щодо засудже­них, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

16. Про вагітність див. коментар до ст. 118 КВК України.

Порядок звільнення від покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, зазначений у ст. 83 КК України та у ст. 4071 КПК Украї­ни. Таке звільнення здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає від­буванням покарання, і спостережної комісії.

Порядок встановлення вагітності визначений у нормативно-правових ак­тах Міністерства охорони здоров’я України.

17. Час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами — це перед­бачений законодавством про працю період відпустки жінок у зв’язку з вагіт­ністю та пологами — 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів (ст. 179 КЗпПУ).

18. Про час відбування покарання див. коментар до ст. 136 КВК України.

19. Вжите