Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Охтаре? — покликав Сандро.

— Нема його, — знову відповів Шид-Аттар. На усвідомлення цього в Суртаза, та й, судячи з усього, у решти Повелителів, знадобилося кілька секунд, протягом яких третій Повелитель незворушно додав: — Дракону роздробило хребет там, де він сидів.

Суртаз мимоволі задумався про причину, через яку Мольтару стало настільки боляче, що замість нього відгукнувся Шид-Аттар. Але розмірковувати про це не було часу — люди внизу почали оговтуватися. Ліч провернув на пальці Перстень приреченості, відчувши всім тілом, як на всі боки від нього розійшлася хвиля сили. Ті з людей, хто вже встиг підвестися, попадали на коліна. Хтось з них закричав.

— Суртазе, обережніше, — наказав перший Повелитель. — Спільний резерв зменшився, тому стеж за своїм станом. Допоможи вибратися Шид-Аттару і Мольтару, разом прямуйте до нас. Якщо я правильно пам'ятаю описане Шунаррою планування монастиря, то ми якраз на даху потрібної будівлі.

— Якщо ніхто не проти, я відпущу пошкодженого дракона, — додав Селенор. — Не хотілося б зловити відлуння у невідповідний момент.

— Я не проти, — голос Мольтара в голові Суртаза пролунав глухо та здавлено. — Якщо він почне борсатися, шкоди для нас буде більше, ніж користі.

— Хто б оце казав... — пирхнув Шид-Аттар.

— Ти би його взагалі не підкорив, — мляво огризнувся десятий Володар. — Талантом не доріс і взагалі…

— Посваритися ви можете й наодинці, поки вибиратиметесь, — перервав його Сандро. — Ми чекатимемо вас у соборі.