Джонатан Франзен - Свобода

можливо, зробив би будь-який власник ступеня доктора наук з лінгвістики,— став біржовим маклером. Коли він закінчив вивчати граматику східноазіатських мов і спробував себе на фондовому ринку, то швидко заробив достатньо грошей, щоб притягти й утримувати увагу привабливої молодої російської єврейки Галини. Щойно вони одружилися, дав про себе знати російський матеріалістичний бік Галини. Вона змусила Едгара заробити ще більше грошей і витратити їх на особняк у передмісті Шорт-Гіллс, штат Нью-Джерсі, на шуби, величезні прикраси та інші помітні речі. Коли Едгар керував власного фірмою, він став настільки успішним, що навіть ненадовго потрапив у поле зору свого владного дідуся, який зазвичай вважав за краще триматися на відстані. Дід — можливо, в момент передчасного старечого недоумства через недавню смерть дружини — з натхненням дозволив Едгару оновити свій портфель акцій, продавши американські акції, що спиралися на стійкий курс, й інвестувавши великі суми в компанії Південно-Східної Азії. Огаст востаннє змінив свій заповіт у розпал азіатських фондових «пірамід», коли йому здалося цілком справедливим залишити свої інвестиції молодшим синам, а нерухомість у Нью-Джерсі — Рею. Але оновленню Едгара не варто було довіряти. Як і слід було очікувати, азіатська піраміда впала, Огаст незабаром після цього помер, і два дядьки Петті не успадкували практично нічого, тоді як нерухомість у Нью-Джерсі, завдяки будівництву нових автомобільних доріг і швидкому розвитку північно-західної частини штату, піднялася в ціні удвічі. Для Рея існував один-єдиний спосіб уберегтися від моральних вимог братів: зберегти право власності на нерухомість і дозволити Едгару та Галині жити на отримувані з неї гроші, що для пари було великим щастям, оскільки вони збанкрутували, коли власні інвестиції Едгара прогоріли. Тоді ж розкрилася єврейська сутність Галини. Згідно з ортодоксальними традиціями, вона відкинула думки про запобігання вагітності й посилила своє з Едгаром плачевне фінансове становище, завівши купу дітлахів. Едгар відчував до іудаїзму не більше почуттів, ніж будь-хто в його родині, але він був творінням Галини, тим більше що з моменту свого банкрутства вони почали жити душа в душу, і підкорився, аби зберегти дружину. Як же Ебіґейл і Вероніка ненавиділи Галину!

Ось такою була ситуація, яку Петті вирішила покращити заради матері. Тільки вона могла це зробити — вона, єдина дитина Джойс, яка хотіла працювати і заробляти на життя. Цей факт наповнював її вражаюче приємним відчуттям: Джойс дуже пощастило мати таку доньку! Петті примудрилася насолоджуватися ним кілька днів, поки з відразою не усвідомила, що насправді її знову засмоктує сімейна рутина і вона знову змушена змагатися з братом і сестрами. І правда: вона вже побачила прояви суперництва, коли допомагала годувати Рея, але тоді ніхто не ставив під сумнів її право бути з ним, тому совість Петті залишалася чистою. Тим не менш, одного вечора, проведеного з Ебіґейл, виявилося достатньо, аби повністю відновити давно забуте суперництво.

Коли Петті жила в Джерсі з дуже високим чоловіком і старалася не скидатися на домогосподарку середнього віку, яка обрала неправильний спуск із автостради, вона купила досить розкішну пару чобіт на високих підборах. І коли вона обирала саме ці чоботи для зустрічі зі своєю найбільш низенькою сестрою, в ній, напевно, говорив темний бік душі. Коли вони йшли від квартири Ебіґейл до сусіднього кафе, де вона була частим гостем, Петті височіла над сестрою, ніби дорослий над дитиною. У спробі компенсувати свій зріст, Ебіґейл розтягнула вступне слово на дві години і дала можливість Петті зібрати по частинках доволі складну картину її життя: одружений чоловік, зараз відомий винятково як Кретин, на якого вона витратила найкращі дванадцять років свого життя, чекаючи, Поки його діти закінчать школу, щоб він міг покинути дружину, яку він врешті кинув заради дівчини, молодшої за Ебіґейл; чоловіки нетрадиційної орієнтації, які зневажають гетеросексуалів, до яких вона звернулася в пошуках приємнішого товариського спілкування; вражаюче широке коло недооцінених акторів, драматургів та коміків, цінним та щедрим членом якого вона була; друзі, які постійно купували квитки на спектаклі один одного та благодійні акції, які в результаті фінансувалися такими джерелами, як, наприклад, чекова книжка Ебіґейл; богемне життя, яке не було ані чарівним, ані яскравим, але тим не менше, захоплюючим і таким необхідним Нью-Йорку... Петті справді зраділа, побачивши, що Ебіґейл знайшла своє місце в світі. Так тривало, аж поки вони не направилися до її Квартири «випити скляночку» і Петті не зачепила теми Едгара та Галини.

— Ти вже була в кібуці, що в Нью-Джерсі? — запитала Ебіґейл. — Бачила їхню дійну корову?

— Ні, я планую піти туди завтра, — відповіла Петті.

— Якщо тобі пощастить, то ти побачиш, як Галина тримає Едгара на короткому повідку: це дуже цікаво. Дуже по-чоловічому та згідно з релігією. Можеш закластися: вона навіть не потурбується прибрати коров’яче лайно з кухонної підлоги.

Петті пояснила свою пропозицію, суть якої полягала в тому, що Джойс продає свою нерухомість, Одну частину з надходжень віддає братам Рея, а іншу поділяє між Ебіґейл, Веронікою, Едгаром та собою (тобто Джойс, а не Петті, бо фінансова зацікавленість останньої була незначною). Ебіґейл хитала головою весь час, поки Петті їй це пояснювала.

— По-перше, — почала вона.— Невже мама тобі не розповідала про нещасний випадок, який трапився з Галиною? На пішохідному переході вона збила шкільного регулювальника. Слава Богу, дітей там не було, тільки старий у помаранчевому жилеті. Вона відволіклась на свого виродка на задньому сидінні й наїхала просто на регулювальника. Це трапилося два роки тому, і звісно, у них із Едгаром не було страховки, бо такі вже вони люди. І до біса закон штату Нью-Джерсі, до біса те, що навіть батькова автівка застрахована. Едгар не бачив у цьому жодної необхідності, а Галина, хоча вона і прожила тут п’ятнадцять років, заявила, що в Р-р-росії все по-іншому, і саме тому вона і не має жодних уявлень про місцеві закони. Регулювальник, який більше не може ходити, отримав страховку від школи, але зараз страхова компанія претендує на величезну суму від них і наклала арешт на всі їхні рахунки. Тепер усі гроші, які вони отримують, потрапляють просто до цієї компанії.

Цікаво те, що Джойс не розповідала цього Петті.

— Певно, так воно і має бути. Якщо чоловік був травмований, то потрібно віддавати йому гроші, чи не так? — запитала вона.

— Це означає, що коли вони не матимуть жодної копійчини, то втечуть до Ізраїлю. Щодо мене, то це не проблема, я тільки скажу їм «прощавайте». Але коли ти хочеш пояснити це мамі,