Світлана Бонд - Ігри в помсту, Світлана Бонд

- Яку дівчину, Аню? - прозвучало з насмішкою. - Я взагалі-то тебе кличу. Ну, навіть якщо посваримося, з Лєрою ж ти не посваришся. У крайньому разі завжди можна повернутися в гуртожиток, місця є. Зате відпочинеш від тупих сусідів і тарганів.

- Заманлива пропозиція, - в її очах з'явився інтерес.

- Ще і яка.

- І коли ви плануєте переїхати?

- Наступного семестру. На канікулах зробимо ремонт, прикупимо щось із меблів і переїдемо.

- Лєра не буде проти, якщо я з вами?

- Вона сама запропонувала, щоб ми взяли вас із собою, - запевнив її Влад.

У якийсь момент ця ідея здалася Ані найкращим рішенням, але погоджуватися вона не поспішала. Хотілося все обміркувати. Зважуючи всі "за" і "проти", вона не помітила, як вони повернулися до неї в кімнату.

Після перекуру Аня планувала лягати спати, а зараз прийшов Влад і влігся на її ліжку. В нього були такі ж плани. Він хлопнув долонею по ковдрі, закликаючи її до себе. Аня не заперечувала, вимкнула світло і вперше з власної волі лягла поруч.

- Тільки не кажи, що ти спиш зі мною? - з награним здивуванням запитала вона.

- Звалю під ранок до приходу сестри, - підкреслив Влад. - Тож так, сплю з тобою.

- Гаразд.

- Ти не будеш мене виганяти? Так не цікаво.

- Ну, якщо будеш погано себе везти...

- Буду, - прошепотів він. - Дуже погано, але ти не захочеш мене виганяти.

Аня відповісти не встигла, як Влад припав до її губ. І тоді вона зрозуміла, наскільки сильно він має рацію - вона нізащо не захоче його виганяти.

У якийсь момент він опинився зверху, вдавлюючи її в ліжко своїм тілом. Покривав поцілунками шию, опускався нижче, наскільки дозволяв одяг, а потім, піднявши її, стягнув футболку і продовжив опускатися з поцілунками нижче й нижче. Аня відчувала, як усередині неї зростає дивне й солодке відчуття, ніби весь світ зник, залишивши їх удвох, закутаних у цю ніч, де нічого більше не має значення.

117

Настав день, якого так довго чекали студенти. Закінчилася сесія, продзвенів дзвінок з останньої пари, а далі планувався святковий концерт. На честь прийдешнього Нового року актовий зал прикрасили всілякими плакатами, гірляндами та дощиком, а у кутку красувалася розкішна ялинка, оздоблена іграшками та ліхтариками.

У кожного факультету було своє свято і, враховуючи, що студентів надто багато, вирішили розділитися. Сьогодні захід для факультету іноземних мов. Спочатку прозвучала промова декана Михайла Юхимовича Залізняка, далі кілька важливих персон вирішили привітати студентів із закінченням навчального семестру та прийдешнім Новим роком. Коли сама нудна частина закінчилася, сцену заповнив танцювальний гурток. Учасники змінювалися один за одним: хтось танцював, хтось співав або читав вірші, тож нудьгувати не довелося нікому. Натхненні майбутніми канікулами, студенти світилися від щастя.

Перший час четверо друзів сиділи всі разом, спостерігаючи за виступами. Вони б із радістю покинули це місце і пішли святкувати по-своєму, але присутніми мають бути всі. Тільки ніхто не сказав, де саме. Тож поки Коля з Лєрою дивилися народний танець дівчат, Влад з Анею непомітно зникли. Не зрозуміло, як давно, тому що довгий час на них зовсім не звертали уваги, та й після зникнення теж, бо Колі зателефонував батько - таке він не міг ігнорувати. Схопив Лєру за руку і вивів з актової зали. Давно вони чекали цього дзвінка - і ось сталося.

- Марк знайшовся, - випалив Віктор Андрійович. - На тій квартирі, що ти говорив. Там товару було ще на кілька термінів. Загалом багато звинувачень йому висунули, тож скажи дякую друзям.

- Його закриють?

- Так.

Така відповідь потішила Колю, він узяв долоню Лєри та притиснув до своїх грудей.

- Я на канікулах не сам приїду. Ти ж не проти?

- З Лєрою? Приїжджайте!

Щасливий Коля відключився і заговорив зі своєю дівчиною:

- Марка знайшли.

- Це я зрозуміла. Треба іншим розповісти, що все закінчилося.

- Їх в актовій залі не було, - розмірковував Коля. - Повз охорону вони не пройшли б, значить, десь в універі.

- Як нормальні люди, відразу звалили. Треба було теж так робити.

- Звідси їх все одно зараз не випустять. Пропоную взяти каву і продовжити пошуки.

На годиннику четверта вечора, на вулиці потемніло, а їхня улюблена кав'ярня, де можна знайти найсмачніший лате в місті, все ще працювала. Туди вони й вирушили. Світло горіло не скрізь: у деяких коридорах було особливо темно, і від цього університет здавався тільки загадковішим.

Спустившись на другий поверх, вони різко відскочили, сховавшись за кут. Помітили Аню і Влада, що йшли прямо коридором і голосно сміялися. Могло здатися, що нічого незвичайного, але коли Влад притиснув її до себе, торкнувшись губами чола, Лєра з Колею роти повідкривали. Це був тільки початок. Ті двоє якраз купили каву і підійшли до вікна. Влад посадив Аню на підвіконня і знову поцілував. Цього разу - в губи, а вона обняла його, з радістю відповідаючи на поцілунок.