Михайло Небрицький - Секрет, Михайло Небрицький

Частина 7

Цокання підборів Кіри по кахлю луною котилось майже на весь офіс. Позаду неї піднімались Клінський та Капутін, а попереду всіх, ніби поспішаючи, крокував Лісовий.

-Михайле, тільки обережніше цього разу.

-А коли це я був необережним? – ображено обурився він.

Увійшовши до кабінету секретарки Олени, Михайло одразу поклав їй на стіл папірець.

-Що це? – дівчина вкотре обвела чоловіка своїм крижаним поглядом.

-Це постанова, або, як деякі полюбляють казати, «ордер» на обшук кабінета вашого покійного шефа. Дайте, будь ласка, ключ від цих дверей.

Жінка спокійно відкрила шухляду під столом та, діставши звідти зв’язку ключів, простягнула її помічникові слідчої.

-Той, що найкоротший, – вона вказала на потрібний ключ.

Несподівано для всіх Михайло, замість того, щоб взяти ключі, схопив дівчину за зап'ястя та трохи стиснув його. На це Олена раптово закричала, різко відсмикнувши руку, ніби щойно отримала опік. Вона втупилась в Лісового, ніби загнана в кут тварина, не розуміючи, що відбувається.

-Я ж казав, – повернувся він до Михайлової. – Типова реакція жертви сексуального насильства.

Оперативники оточили секретарку з двох боків, щоб вона не змогла нікуди втекти. Михайлова, схрестивши руки на грудях, просто спостерігала за діями свого помічника. Він протягом всього ранку благав її, щоб та дозволила йому «покерувати парадом», оскільки це він знайшов необхідні докази, через це Кіра зрештою погодилась, сподіваючись, що їй не доведеться про це потім шкодувати. Версія, яку висунув Лісовий, змусила слідчо-оперативну групу цього ранку приїхати прямісінько до офісу, і тепер всі чекали на логічне завершення цієї історії.

-Перша річ, яка здалась мені дивною, – це те, що ви висловились про свого директора в позитивному тоні. Адже якщо пройтись офісом та поспілкуватись з вашими колегами, то можна дізнатись, що більшість з них вважають покійного шефа досить неприємною особистістю. І навіть Микола Олександрович Д’яченко – адвокат, який періодично консультує вашу компанію та окремих її співробітників, не може сказати про вбитого нічого доброго. Відверто кажучи, я спершу припустив, що ви були коханцями.

Тут Кіра тицьнула свого підлеглого ліктем у бік, щоб той трохи думав про те, що каже. Від цього поштовху він трохи закашлявся.

-Другий момент, який здався мені дивним, – це те, що ви повідомили, нібито весь понеділок й частину ранку вівторка телефонували своєму шефові, переймаючись, чому той не з'явився на роботі. Однак, перевіривши телефон Вербицького, ми виявили, що ніхто, окрім його дружини, яка на той момент перебувала за кордоном, в ці дні йому не телефонував. Можливо, ви всім відвідувачам розповідали, що не можете додзвонитись до керівника, але самі навіть й не думали його набирати, бо телефонувати мертвому – марна справа.

Олена замикнулась в собі. Вона розуміла, що її викрили, через те просто опустила погляд, втупившись в підлогу. Тим часом Михайло продовжував викладати думки, що не давали йому спокою цієї ночі.

 

***

 

24 вересня 2009 року

 

Ця студентка факультету менеджменту зводить мене з розуму. Така молоденька і така гаряча. Не можу дочекатись, коли дістанусь її тіла. Я бачу, як хлопці дивляться на її пружні сідниці. Але вони можуть лише дивитись, а я ними заволодію. Вона ходить до спортзалу вечорами, проходячи темною алеєю. Тому я не матиму труднощів викрасти її. Адже все, чого я побажаю, зрештою, буде належати мені...

 

***

 

-Досить! – раптом закричала дівчина.

-Ви ж закінчували факультет менеджменту? І в 2009 році навчались на другому курсі? Вірно?

Губи підозрюваної затремтіли й вона ледве стримувалась, щоб не заплакати. Лісовому вже й не хотілось розповідати про відео на якому він її впізнав. І хоча з того часу вона подорослішала та змінила зовнішність, перефарбувавши волосся в каштановий колір, цей холодний погляд, що виник у неї після того випадку, – саме та риса, яка довго не давала Лісовому спокою. Адже її очі мимоволі залишають відбиток в пам'яті, час від часу виринаючи в спогадах. Тому серед ночі, сівши на кухні, він зайшов з ноутбука до хмарного сховища та знову переглянув відео, яке здалось йому вартим уваги. Плюс, пошукав ще дещо в інтернеті.

-Це ж ваші штани? – старший лейтенант вказав дівчині на фотографію, яку він знайшов у профілі Олени в одній з соціальних мереж.

На ній дівчина позує зі страйкбольною автоматичною зброєю, одягнена у військові штани з піксельним візерунком. Такі ж, в яких була людина, що скоїла напад на Альону в дворі її будинку.

-Так, – Олена кивнула, витираючи сльози.

-Після того, що сталось, ви вирішили, що більше ніколи не дозволите себе скривдити, тому захопились характерними парамілітарними заняттями: боксом, страйкболом, тренувались у військових гуртках, де й оволоділи технікою застосування холодної зброї, – таким чином Лісовий пояснював колегам, де вбивця навчилась так вправно поводитись з ножем. – Можливо, самі розкажете, як все було? – Михайло вирішив надати слово співрозмовниці.

І вона розповіла, що у 2009 році він тримав її приблизно місяць, завдавши не лише тілесних, а й психологічних ран, буквально розбивши її душу на уламки. Потім він відпустив її, викинувши з машини в якомусь лісі та залишивши там. Після повернення на волю, вона ледве знайшла в собі сили, щоб не вчинити самогубство. Зрештою, її батько – військовий за професією, вселив в неї надію, що більше з нею подібного не трапиться.

Вона закінчила університет, захопилась бойовими мистецтвами, де досягла певного успіху. Також тренувалась у стрільбі та навчалась поводженню з холодною зброєю. Влаштувавшись до нової компанії секретаркою, вона була вражена, зустрівши того, хто зламав їй життя, на посаді свого керівника. Проте дівчина вирішила не звертатись до поліції. Вона сприйняла це за знак долі та задумала за будь-якої ціни помститись кривдникові. Їй вдалось змінити зовнішність, оскільки вона не на жарт непокоїлась, що він її впізнає, тому коли дівчина переконалась, що риси її обличчя не здаються йому знайомими, їй стало надзвичайно спокійно. Ба більше, шлюб не заважав йому загравати до секретарки, щодня кидаючи в її бік недвозначні натяки. Олена вдавала, ніби піддається на його залицяння, але це було лише частиною її плану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍