Анна Бачинська - (не) перша наша дитина, Анна Бачинська

Каміла відчула, як внутрішній біль поступово посунувся в бік, але вона не змогла піддатися йому. Вона вирішила діяти розумно і стримано.

Каміла відчула, як внутрішній біль поступово посунувся в бік, але вона не змогла піддатися йому. Вона вирішила діяти розумно і стримано.

— Так, ми дійсно повинні говорити про це, - визнала вона, піднімаючи погляд на Даніеля. — Але спочатку, дозволь мені зрозуміти, чому ти з'явився тут саме зараз, після усіх цих років.

Даніель поглянув на неї зі змішаними почуттями. Він не бажав, щоб це виглядало як натиск, але водночас він був рішучий досягти визнання.

— Каміла, я зрозумів багато речей за останні роки, - почав він, намагаючись знайти правильні слова. — Я робив помилки, але я хочу виправити їх. І я вірю, що ти і я, ми можемо знову знайти спільну мову, почати з чистого аркуша.

Каміла збентежено підняла брову, намагаючись викреслити з його слів сенс.

— А що з твоєю нареченою? — запитала вона, відчуваючи, як серце зійшло до п'ят.

Даніель помітив її здивування, але його вираз обличчя залишався беззмінним. — Каміла, звідки у тебе такі думки?

— Читала новини в інтернеті, — вона поклацала плечима, намагаючись звести на мінімум свої непокої. — Можливо, я помилилася.

Ті слова вразили її, начебто вона впала з хмар. Ні, вона не могла бути в цьому впевнена, але навіть уява про його наречену була досить, щоб зруйнувати будь-яку надію на відродження відносин.

— Тобі просто не варто ховати свої стосунки, — промовила вона тихо, знизавши очі. — Я все одно не готова знову починати щось серйозне, особливо через ці обставини.

Даніель на мить замислився, його вигляд був важким, а очі сповнені певної смутку.

—  Каміла, я знаю, що ми разом пережили багато, — він зупинився, спіймавши її погляд. —  Але, чесно кажучи, у мене ніколи не було нареченої. Ти наплутала щось.

Він намагався зрозуміти, які почуття зараз переповнюють Камілу. Вона стояла там, з тими ж поглядами, якими він пам'ятав її три роки тому — збентежена, але в той же час впевнена в собі.

— Ти знаєш, Даніель, — промовила вона, замислившись на мить, — це все дуже несподівано.

Її голос легко тремтів, але вона старалася тримати його впевнено.

— Так, це так, — погодився він, спираючись на рамку дверей. — Але, можливо, це наш шанс. Шанс перепочати все з чистого листа.

Каміла відчувала, як її серце шалено билося. Вона не знала, чи може вона довіряти йому знову, чи це тільки ще одна обманлива ілюзія щастя. Але її врятовувала тільки одна думка — думка про сина, якому вона зобов'язана захищати його і будувати краще майбутнє.

— Даніель, вона повільно підійшла до нього, вголос виражаючи свої міркування, — ми не можемо просто забути минуле. Це все ще тут, між нами.

— Ти маєш рацію,—  відповів він тихо, відчуваючи, як розділові між ними прокладається бар'єр невизнаних правд. — Але, можливо, ми можемо знайти спосіб, як зіграти з цим.

Повільно здійснюючи крок назад, Каміла відчула, як напруга в її тілі помітно зменшується. Хоча серце її говорило інше, розум підкреслював, що зараз не час для стосунків, особливо з такими складними обставинами. Вона відчувала потребу в часі, щоб зрозуміти свої почуття, вирішити свої сумніви та з'ясувати свої плани на майбутнє.

— Дякую, Даніель, сказала вона м'яко, з підтримкою, але рішучо. — Але я думаю, що зараз я не готова до стосунків. Це все занадто складно, занадто багато змін.

Даніель сприйняв її слова зі змішаними почуттями, але він зрозумів. Його обличчя виражало розчарування, але в той же час воно було повним розуміння та підтримки. — Я розумію, Каміла,—  відповів він з тоном, що віддзеркалював глибоку повагу до її вибору. — Я буду чекати, коли ти будеш готова.

Таким чином, між ними виникла нова рівновага, нове розуміння. Вони знали, що це лише початок, що перед ними ще багато випробувань і перешкод, але разом вони мали шанс подолати все, що чекало їх у майбутньому.