Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Частина 15

Сьогоднішній ранок видався куди приємнішим за вчорашній. Коли я прокинулася на білосніжному ліжку одна, і усвідомлення того, що до мене ніхто не чіпляється і те, що я можу спокійно поніжитися, не давало мені спокою. Але варто було мені трохи оглянути кімнату, як я побачила шикарну, широку спину Адама. Чорт! Я відчула як внизу живота з'явився тугий вузол.

*Ааааааааааааа* - подумки застогнала я, і знову безшумно впала на подушку. Поки я підглядала за тим як вовк переодягається, я помітила татуювання на спині, символ якийсь чи що.

кожну його родимку, а так само шрам? Звідки в нього шрам? Чомусь побачивши це, мені стало боляче, справді боляче, навіть уявити не можу, звідки він у нього, мені так стало його шкода, і серце стиснулося. Але щойно я подумала знову лягти і спробувати заснути, він обернувся і підійшов до мене. Я прикинулася, що сплю, як на вухо мені прошепотіли:

- Мила, тобі боляче? - прошепотів Адам.

- Ні, - відповіла я.

- Тоді чому я відчуваю твій біль? - цілуючи мене в шию, поставив ще одне запитання Альфа, - а ще я відчуваю, як ти хочеш мене.

Після останніх двох слів його дихання немов обпекло.

- Це не так... - намагалася хоч якось вичавити ці слова з себе.

- Підглядала за мною лисиця?

- Лисиця? - перепитала я, сподіваючись, що він не дізнався про мою тварину.

- Це я образно, люба, все одно коли-небудь дізнаюся твою сутність, - пояснив мені Адам.

- Навряд-чи, для цього потрібно. - не встигла договорити я, як мене перебили.

- Переспати?

- Так.

- То може я зараз задовольню свою цікавість? І не тільки цікавість... - гладячи мене по плечу, запропонував Альфа.

- У наступному житті, - скрикнула я, і поспішно встала з ліжка.

- Люба, якщо тобі боляче - поділися зі мною, - хапаючи мене за руку, сказав Адам.

якби ти знав, як важко мені любити тебе.

якби ти знав, що при кожному моменті, коли наші погляди перетинаються, моє серце здригається.

якби ти знав, що коли ти не помічаєш мене, просто дивлячись крізь, моє серце розривається.

якби ти знав, що для мене означає твоє привітання.

якби ти знав, як моє серце тремтить, коли ти виявляєш хоч крапельку уваги.

якби ти знав, як я ревную тебе до всіх, хто танцює перед тобою.

якби ти знав, якого це, згадувати зі сльозами те, чого ніколи не було (і не буде).

якби ти знав, якого це, засинати з надіями на те, що завтра буде по-іншому.

якби ти знав, скільки я здобувала надію і втрачала її (особливо боляче втрачати, ніби відірвали частину твоєї душі).

якби ти знав скільки разів я намагалася (правда намагалася) розлюбити тебе.

якби ти знав, як неприємно усвідомлювати, що я, мабуть, не та, хто тобі потрібна.

якби ти знав, скільки разів я шкодувала про все (що зробила, що сказала).

якби ти знав, як я не люблю себе за те, що ти не любиш мене.

якби ти знав, то нічого б не зробив. (взято з просторів інтернету)

 

Через 3 години суперечки ми все ж вирушили до моїх батьків розповідати "чудову" новину.

- Добрий день! Міс Аніта, - привітався Адам, входячи в будинок. Мама була шокована, бо явно не очікувала побачити Альфу.

- Доброго дня Адам, проходьте, щось трапилося? - схвильовано дивлячись на мене, запитала мама.

- Мамо, я заміж виходжу... - з винуватим поглядом тихо сказала я.

- Так, міс, ваша дочка звинувачується у використанні своїх жіночих чар, - відповів Альфа, і я кинула на нього погляд, що не розуміє, - тому я вирішив як покарання одружитися з нею! - З ентузіазмом продовжив цей "зачарований".

Щасливий погляд матері неможливо було не побачити, а пізніше вона й узагалі з радісними обіймами почала плакати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно