Іван Семесюк - Фаршрутка

Таваріщі-2 тут-таки згрупувалися у бойовий порядок: один трохи глибше і посередині, четверо попарно збоків, та одразу з густим комашиним ниттям низько поперли понад кукурудзою в пряму лобову атаку.

— Товариство! Стріляти по моїй команді і тільки разом! Підпустіть їх поближче, але не дайте їм себе забазаріть, бо саме в цьому вся їхня сила! Увага!

Що ближче підлітали до фаршрутки кацапські мотоблоки, тим гучніше й упевненіше звучав не дуже приємний на перший погляд голос Репостислава Вакарчука: «Я не здамся без бо-ю-ю-!!!» — із сильним вібрато співав він, і це ще більше надихало товариство до запеклого супротиву.

Пастор почав гаряче молитися, Арлекін Петрович піддав трохи газку, фаршрутка відчутно прискорилася, і до пасажирів одразу долетів огидний промисловий глас Мєщєрского Скомороха: — Засцал, сучара?!! Тебе пизда! Распишу на ленты, пидарок!

Бойовий порядок Таваріщєй-2 хижо кинувся на автобус, і до товариства докотилася перша хвиля густого кацапського забазарєва у традиційному хоровому виконанні.

— Ровно стал, сука! Ты мне должен, пидар, понял, блядь! Маму твою ебал, очко порву, биндера! Вперед за Новороссию, пацаны!!!

— Іменем України! По летючій кацапні прицільно з усіх стволів і арбалетів — вогонь!!! — пробив потужну хвилю московитського забазарєва як ніколи до цього гнівний голос Арлекіна Петровича. — Давай!!!

Довгі прицільні черги з калаша та узі, щільна серія пострілів з дробовика і глока зробили свою справу.

У салоні повилітали шибки, і Томасу Яковичу одразу позакладало вуха. Свиснула тятива тяжкого армігерового арбалета, і металевий болт прошив одного з Таваріщєй наскрізь.

— Сука, сука, это пидец! — встиг продеренчати мотоблок і з розгону в’їбався в передню стойку фаршрутки, від чого остаточно перекосойобило пасажирські двері.

Влучні черги з автоматичної зброї начисто скосили ще двох Таваріщєй, і обидва вони гепнулися у придорожні будяки, розідрані та пошматовані пострілами Юхименка і кнехтів СБУ, а четвертий Таваріщ з перебитими картеччю патрубками задимівся і з матюками полетів помирати у кукурудзу. Останній з мотоблоків швиденько вдуплив, до чого йде справа, різко на льоту смикнувся вбік і вгору, але встиг отримати свою порцію картечі від Остапа Вішну. Здалеку над кукурудзяним полем вже лунав його здивований голос: — Пацаны, съебываем отсюда! Это чечены, сука, я тебе базарю, без базара, надо быстро валить! — тут у нутрощах Таваріща щось гучно луснуло, закоротило які-то важливі дроти, він завалився на бік і пірнув у останнє піке.

— Баба-а-ах!!! — прогримів над кукурудзою гучний вибух, і голос Юхименка радісно повідомив: — Остапе Паранірвановичу! Прямо в бензобак лупанули, ото ніхуйово! Слава Україні! Е-ге-ге-й-й-й!!!

— Тихо! Дивіться! — крикнув Вішну і махнув своєю булавою у бік поля. — Ви тільки подивіться на це!

До фаршрутки донісся репучий голос Мєщєрского Скомороха. Він уривчасто, але сильно задимів вихлопними трубами і захилитався своїм масивним корпусом над полем. Скоморох шалено набирав обертів і швидко наближався до автобуса.

Над кукурудзою лунав його сповнений гіркого страждання голос: — Таварищ! Сынок! Алеша-а-а!!! И сердцу по-прежнему горько! Что после свинцовой пурги! Из камня его гимнастерка! Из камня его сапоги! Всехурою! Астанавитесь!!!

Скоморох раптом припустив, враз вискочив з кукурудзи на трасу, і Томас побачив, що замість ніг той має масивну гусеничну платформу, а з грудей у нього стирчить броньована кулеметна турель, з якої одразу пролунали короткі черги. Скоморох почав пристрілюватися з кулемета по фаршрутці, у той час як вона під керівництвом Арлекіна Петровича заходилася хитро маневрувати з боку в бік. Асфальт здіймався від кучного попадання куль, Томас Якович з переляку заціпенів, а товариство хаотично заметушилося по всипаному битим склом салону.

— Усім пригнутися! Нікому не стріляти! Економте набої! Пригнутися! — волав крізь метушню Арлекін Петрович і щосили давив на педаль газу. — Юхименко, сядеш за кермо, приготуйся! Остап Паранірванович! Тепер наш вихід!

В автобус влучило кілька куль з кулемета. Скоморох уже пристрілявся, і всі відчули, що ось-ось має статися останній життєвий пиздець.

«Зараз він розмеле фаршрутку кількома чергами зі свого ДШК і наостанок проїдеться по ній гусеницями, — лунав у павіановій голові невтішний прогноз. — Це кінець!»

Тим часом Юхименко філігранно повторив маневр Арлекіна Петровича з початку цієї книжки, вправно перехопив у того керування автобусом, піддав ще трохи газу і вивів фаршрутку на рубіжну швидкість, більше якої вона не могла видати фізично.

— Валентине Олександровичу! Давайте! Починайте! Нам треба його прощупати, збийте цього московита з пантелику латинським прокльоном, а ми впиздячимо йому подвійне англосаксонське закляття!

— Гриші! Обидва! — скомандував Кривавий Пастор. — Поможіть відкрити аварійний люк, його заклинило! Будете тримати мене знизу!

Гриша №2 без зайвих слів підскочив до пастора, кілька разів підстрибнув і проломив кришку люка своїм крепким мужицьким баняком, тоді кнехти підхопили пастора за ноги, помогли йому пролізти в отвір, і рішуча фігура пастора замайоріла над фаршруткою. Це був дуже ефектний і ризикований хід. Потік турбулентного повітря одразу ледь не збив його з ніг, а по металевому даху зрекошетила кулеметна черга, однак мужній пастор не розгубився, зібрав усю молитовну волю в кулак, вийняв з глибокої костюмної кишені підручник з демонології і підняв його над своєю голеною головою просто до неба, немов ікону. Тим часом Мєщєрскій Скоморох майже наздогнав фаршрутку, упевнено сів їй на хвіст і зі страшним ревом наближався.

Сортирні двері його їбальника враз прочинилися, з темного отвору пролунав огидний кацапський регіт, і на пастора обрушилася стара кримінальна мудрість: — Пахан пера не светит, придурок!

— Від серця до сонця!!! — мужньо відповів на це пастор і спритно ухилився від вбивчої кримінальної мудрості, що пролетіла буквально у кількох сантиметрах від нього. Він урочисто випростався.

— Ab imo pectore, кажу тобі я, acta est fabula! Пиздуй ad patres, у свою Cloaca maxima, папуас! Нахуй — это туда! Debes, ergo potes!!! — суворо проголосив латинське закляття Олександр Валентинович і щосили жбурнув демонологічного гримуара прямо в Скомороха. Вочевидь, сила старовинного прокльону таки спрацювала, або пастору просто поталанило, але підручник влучив прямо в турель, а точніше, в саму щілину, з котрої на фаршрутку сипалися кулеметні черги.

Скоморох на мить розгубився, здивовано гигикнув, а з турелі пролунав безжальний голос «Некросатирикона»: «Ego plus quam feci, facere non possum!!!» У цю ж мить зі скомороших грудей вирвалося полум’я і пролунав потужний вибух. Турель разом зі станковим кулеметом відірвало від Скомороха і, перед тим, як гецнутися об асфальт, вона пролетіла у бік фаршрутки метрів зо двадцять, зачепила її задній