Іван Семесюк - Фаршрутка

8. Це, в принципі, все. Мустафа Карлович Навзаєм людина доросла, відповідальна, з глибоким досвідом кулуарної роботи. Він як за нєхуй виграє для нас Євробачення. А як ні, то хай начувається, бо ми йому пріпомнім 1979 рік.

Все, міжнародний імідж покращено. Спасибі державі!

Міністр сакрального спадку В. А. Кириленко, esquire. Цьомики!

P. S. Ніколи не дзвоніть мені»

— Покажіть, — Арлекін Петрович взяв документ, уважно переглянув його своїм оком, зітхнув і сказав: — Це якась ганьба, будемо розбиратися, але уже не сьогодні. Передайте, будь ласка, цибулину і сіль. Так-так, дякую. Юхименко, оно там біля вас банька з помідорами, передай на цей край. О, дякую!

Вже розвиднілось, ось-ось мало зійти сонце, приємно цвірінькали пташки, трохи димілися солом’яна стріха і комин святилища, а у прохолодному ранковому вітерці кружляли корупційні папери і білий попіл Московії.

Товариство сиділо на траві навколо білої скатертини і розкладало прості, але поживні селянські наїдки, якими, як виявилося, були напхані клумаки Вьольви Євдокимівни. Юхименко відкривав штик-ножем чергову літровку з тушкованою і залитою смальцем кролятиною. Вакарчук, незважаючи на перебинтовану пику, апетитно чвякав консервованим помідором, а Гегемонт, нарешті знявши свої лати, розливав по кухлях світле полтавське з баклажки. Конунги ламали великий коровай і розкладали по пластикових тарілках білу квашену капусту. Гриші щойно закінчили нарізати м’ясисту ковбасу, а Кривавий Пастор дочищав насмикану з місцевого городика зеленину. Голова Корчинського делікатно хрумтіла свіжим часником, Томас дбайливо клеїв на її лоба пластир і протирав синці перекисом водню з пляшечки.

Стара пані сиділа на мішку буряків, впершися обома руками у ціпок, і дрімала.

— Арлекіне Петровичу! — звернувся до конунга мавпун. — Скажіть, а як так сталося, що Вьольва Євдокимівна здогадалася захопити з собою оце все? Звідки вона могла знати, що ми доживемо як до світанку, так і до сніданку? Виходить, що вона від початку знала, що День Брахми настане і цього не оминути? Хм-м-м....

Арлекін Петрович подивився на мавпуна мудрим сірим оком:

— Розумієш, Томасе, на те вона і вьольва СБУ щоби знати те, чого не знають інші. Це і є справжня аграрна магія. Ти їж, бери оно огірок, не стидайся, добирай. Нам ще на Київ їхати, розбиратися з цим йобаним Міністерством сакрального спадку. І передай мені оно ту часничину.

Томас хрумкнув смачним огірком, заточив шмат домашньої ковбаси і запив довгим ковтком пива. Він намацав за мискою з овочами пачку духмяного тютюну, скрутив папіросу, закурив і випустив в небо хмаринку запашного диму. Репостислав Вакарчук тихо заспівав:

З чого починається Родіна?

А чи починалась вона?

З кривавого кухля напоєна

Війна її справжнє ім’я

А там де кінчається Родіна

Чужа зловорожа змія

Там починається рідна

Земля — Батьківщина моя

У цю мить сонце торкнулося обрію, і по безкрайньому буряковому полю пролилися перші струмені нового дня. Дня Брахми, що триває чотири мільярди, триста двадцять мільйонів років, тобто дуже і дуже дохуя.

Цьомики!

Замітки

1

Семесюк І. Еволюція або смерть! Пригоди павіана Томаса. — К.: Люта справа, 2016.