Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

підпав польському завоюванню.

Типовою Формою середньовічного завоювання було, що племя завойовників забирало в підбитого племени землю. Ся земля переходила в володіння знатних родів племени завойовників, а підбите племя остало рабами, які обробляли сю землю для нових панів.

Сліди такого завоювання вбереглися доси на всіх тих українських землях, які на протязі історії завоювала Польща і на яких панувала аж до свого упадку при кінці XVIII віку. На всіх сих землях дрібна земельна власність знаходиться в руках туземного українського населення, а велика земельна власність в руках Поляків, нащадків колишніх польських завойовників.

Сі сліди польського завоювання особливо виразно збереглися з Східній Галичині, яка найшвидше з усіх українських земель підпала під завоювання Польщі і для якої упадок Польщі не був упадком польського

панування, бо Австрія, заволодівши Східною Галичиною, оставила в ній панування польської шляхти.

Таким чином землеволодіння в Східній Галичині поділене під національним оглядом різко на дві ґрупи:

дрібна земельна власність знаходиться в руках українського селянства, велика земельна власність в руках польських дідичів.

2. Стан землеволодіння в Східній Галичині.

Простір Східної Галичини (без столиці Львова) виносить 5,520.335 га.

I. Велика земельна власність. З сього припадає на велику земельну власність 2,089.853 га, себто 37 8% або майже 2/5 простору цілого краю. Ся велика земельна власність належить до 2213 власників, з яких 1961 е особами фізичними, а решта особами правними.

II. Дрібна вемельна власність. Решта простору, яка творить власність селянську, а також парохі-яльну, шкільну, громадську і міську, виносить 3,440.479 га, себто 02 2% або мало що над 3Д простору цілого краю. Сей простір належить до 649.913 власників.

Пі. Розклад дрібної земельної власности. Простір господарств, 8 яких складається дрібна земельна власність, виносить:

Господарства ДО 0*5 га творять 6‘5°/о Р від 0.5 Ті 1 Ті 15-6% я я 1 Ті 2 Ті ТІ 23-5% Ті „ 2 ТІ 5 ТІ Ті 37-2% я „ 5 Ті 10 Ті ТІ 14-4% Ті „ ю » 20 ТІ Ті ЗТ’/о я „ 20 ТІ 50 Ті Ті 07% г „ 50 Ті 100 Ті Ті 0'2°/о

Коли переведемо оцінку сих господарств з огляду на їх здібність до життя й розвитку, то одержимо такий образ:

в

Господарства, які займають менше ніж 2 га простору, треба вважати абсолютно нездібними до життя й розвитку; сі абсолютно нездібні господарства творять 42-6°/0 усіх сільських господарств.

Одначе не богато більше здібними е господарства від 2—5 га; сих господарств в 37 2%.

Таким чином господарства, які в більшій або меншій мірі не е здібні до життя й розвитку, творять 79*8%, себто 4/б вс*х сільських господарств.

В останній '/5 части головний контит’ент творять господарства типу малих; їх е 14 4%.

На господарства більші, від 10—20 га, припадає всего 3 7°/0.

Число господарств від 20—50 га (О‘7°/0) і від 50—100 га (0*2%) таке зникаюче, що не має більшого господарського значіння.

Отже на 649.913 дрібновемельних власників у Східній Галичині є 421.646 себто 79*8% а^о 4/s таких, яких господарства не є вдібні до життя й розвитку.

Крім сього є в Східній Галичині коло 80.000 родин зовсім безземельного сільського пролєтаріяту.

3. Проблема земельної реформи у Східній Галичині.

А. Під господарським оглядом наведені числа говорять, що в Східній Галичині є понад 500.000 родин, занятих управою землі, які не мають підстави господарського істнування і розвитку. В дійсности число таких родин доходить до 600.0U0 себто, числячи по 5 осіб на родину, до 3,000.000 осіб. Щоб уможливити сим трьом міліонам населення господарське істнування і розвиток, треба наділити їх землею, обертаючи на сю ціль велику земельну власність.

Ся велика земельна власність виносить, як уже подано, 2,089.853 га. Одначе на ріжні роди управи припадає з сього тільки менша часть, а саме 198.488 га; решта припадає головно на ліси (1,162.256 га), далі на озера, стави і мокряки (15.305га), на під будівельні ґрунти (5484 га) і на ріжні неужитки (15.290 га).

Таким чином на ціли земельної реформи можна ужити з великої земельної власности тільки 891.488 га, себто ту часть, яка припадає на ріжні роди управи. Ліси, озера, стави і т. п. перейшли би на власність держави.

Отже земельний фонд на ціли земельної реформи в Східній Галичині виносивби коло 900.000 га. З нього треба наділити землею до 600.000 селянських родин або три міліони населення.

З сього бачимо, що запас землі, який може бути ужитий на земельну реформу в Східній Галичині, в в порівнанню з запотребуванням невеликий, що робить проблему земельної реформи нелегкою3.

В кождім разі треба ствердити, що в Східній Галичині нема місця на кольонізацію зпоза границь краю, бо запас землі не ьистане навіть на обділення потребуючого місцевого населення. Така ко-льонізація означалаби господарську руїну трьох міліонів місцевого сільського населення і цілого краю.

Б. Під національним оглядом. Ужиття великої земельної власности в Східній Галичині на ціли земельної реформи в користь безземельного і малоземельного місцевого селянства малоби той наслідок, що польське землеволодіння в краю майже зовсім зникло би, а українське скріпилося би. бо земля польських дідичів перейшла би до українських селян.

Таким чином акт соціальної справедливости — земельна реформа в користь селянства — був би рі яо-часно актом національної справедливости: земля віді— брана перед віками українському вародови польськими завойовниками, перейшла би знов у руки свого правного власника — українського народу.

4. Польські пляни що-до Східної Галичини.

Замість земельної реФорми-кольонізація.

Тому, що Східна Галичина е український край, заселений українською народньою масою, політичні, соціальні і господарські реформи, які лежать в інтересі широких народніх мас краю, йдуть рівночасно по лінії українських національних інтересів.

І навпаки, тому, що Поляки в Східній Галичині — нащадки колишніх польських завойовників — хотять далі вдержатися на становищі володарів краю, ті самі політичні, соціальні > господарські реформи звертаються проти їх пануваннл в краю.

Сей конфлікт між інтересами місцевого населеннл і інтересами польського пануваннл дуже ярко виступає також при земельній реформі.

Польща, як відомо, стоїть на тім, що Східна Галичина повинна творити часть польської держави. Тим-часом земельна реформа усунула би історичну і доси найсильнійшу підставу польського панування в Східній Галичині: польських великоземельних власників.

Польща знає, що доки Східна Галичина буде українським краєм, доти її панування в сім краю не буде певне. Силою оружя, при матеріяльній допомозі і