Волтер Айзексон - Стів Джобс

Фрідленд захопився східними духовними практиками, він назвав господарство Яблучною комуною, і Джобс разом із Коткі, Голмс та іншими однодумцями часто проводили тут вихідні. На території розташовувалися житловий дім, великий хлів і садівничий будиночок, у якому спали Коткі і Голмс.

- Стів займався садом, підрізав яблучні дерева сорту Гравен-штейн, а також контролював, як доглядають сад, - згадує Фрідленд. — Ми виробляли органічний яблучний сидр.

Монахи та учні з храму Харе Крішна приходили у сад, аби приготувати вегетаріанські страви з пахощами кмину, коріандру та куркуми.

- Стів був дуже голодним, коли приходив туди, і відразу напихався їжею, - згадувала Голмс. — Потім він ішов і очищував шлунок. Роками я вважала, що він був хворий на булімію. Було сумно, адже ми дуже старалися, щоб приготувати всю ту їжу, а він навіть не міг нею насолодитися.

Згодом Джобсу став набридати культовий статус лідера Фріц-ленда.

- Можливо, він бачив забагато Роберта у самому собі, — розмірковував Коткі.

I хоч та компанія друзів насамперед мала бути групою тих, хто відмовляється від матеріалізму, однак Фрідленд більше сприймав 11 як бізнес-групу. Його послідовники мали рубати та продавати дрова, робити яблучні соковижималки та дерев’яні печі й іншу комерційну роботу, за яку їм ніхто не платив. Якось Джобс розташувався на ночівлю під столом на кухні і розважався тим, шо спостерігав, як люди приходять і крадуть їжу один одного із загального холодильника. Колективна економіка була не для нього.

— Це ставало надто матеріальним, — пригадував Джобс. - Кожен уважав, шо працює надто багато для ферми Роберта, і один за одним вони йшли геть. Мене нудило від такого.

Багато років по тому, коли Фрідленд став мультимільйонером на продажу міді та золота, працюючи у Ванкувері, Сінгапурі та Монголії, ми зустрілися з ним у Нью-Йорку, шоби пропустити по чарочці. Того вечора я надіслав електронного листа Джобсу і сказав, з ким зустрічатимусь. За годину він зателефонував мені з Каліфорнії і застеріг щодо Фрідленда. Сказав, що коли у Фрідленда були проблеми, бо якась із його шахт начебто працювала з порушеннями норм щодо навколишнього середовища, то він намагався знайти Джобса, щоби той попросив допомоги в Білла Клінтона. Джобс на таке не відреагував.

— Роберт завжди говорив про себе як про духовну людину, але він перетнув межу між харизматичністю та шахрайством, — казав Джобс. — Дуже дивно, коли друг твоєї юності, який займався духовними практиками, перетворюється на шукача золота — як символічно, так і фактично.

Вибування

Джобсу швидко набрид університет. Йому подобалося у Ріді, він лише не любив відвідувати обов’язкові заняття. Він узагалі був здивований, що, незважаючи на ауру гіпі, яка витала над вишем, в університеті були жорсткі правила відбору занять. Коли його якось навідував Возняк, Стів помахав перед ним розкладом:

— Вони змушують мене вчити всі ці предмети.

— Звичайно, це те, що роблять в університетах, - відповів Воз.

Та Джобс відмовлявся відвідувати обов’язкові заняття і натомість ходив на ті, які йому подобалися, як-от танці, де він міг як виявити свої творчі здібності, так і познайомитися з дівчатами.

— Я б ніколи не зміг не ходити на лекції, на які ти повинен ходити. У цьому наша відмінність, - дивувався Возняк.

Також Джобс, як він згодом казав, став почуватися винним за те, що його батьки витрачалися на освіту, яка не здавалася йому цього вартою.

— Всі заощадження моіх батьків витрачалися на моє навчання, — згадував він у своїй відомій промові у Стенфорді. — Я не уявляв, що маю робити в житті, і не уявляв, як навчання в університеті допоможе мені це зрозуміти. Та я витрачав гроші, які мої батьки складали все життя. Тому я вирішив покинути навчання і вірити у те, що все буде добре.

Втім, він не хотів покидати Рід — він лише не хотів платити за навчання і відвідувати лекції, які були нецікавими. Хоч як дивно, у Ріді поставилися до цього з розумінням.

— Він був дуже допитливим юнаком, і це надзвичайно приваблювало, — згадував декан Джек Дудман. — Він заперечував установлені істини і хотів усього дійти сам.

Дудман дозволив Джобсові бути вільним слухачем занять і жити в гуртожитку навіть тоді, коли хлопець перестав платити за навчання.

— Коли я вибув з університету, я міг припинити ходити на заняття, які мене не цікавили, і почати відвідувати ті, які здавалися цікавими, — казав він.

Серед них була каліграфія, яка сподобалася Стіву після того, як хлопець побачив кілька плакатів у студмістечку.

— Я вчив про шрифти serif i sans serif, про відстані між різними літерами і як зробити вдалу типографію. Це було винятково гарно і по-мистецьки вишукано. Жодна наука так не вміє. Я дуже захопився.

Цей приклад зайвий раз показує, що Джобс позиціонував себе як середня ланка між мистецтвом і технологією. В усіх його винаходах технологія перегукуватиметься з чудовим дизайном, елегантністю, людським дотиком і навіть романтикою. Він був попереду всіх, винайшовши зручний інтерфейс для користувачів. І курс із каліграфії у цьому випадку став знаковим.

— Якби я не почав вивчати той курс в університеті. Мас ніколи б не мав кілька шрифтів чи шрифтів із пропорційними відстанями. А оскільки Windows лише скопіював Мас, то жоден комп’ютер цього б не мав.

Тоді ж Джобс продовжував своє богемне життя у Ріді. Він зазвичай ходив босоніж і взував сандалі лише у сніг. Елізабет Голмс готувала для нього їжу, намагаючись задовольнити його дієтичні потреби. Він здавав пляшки, щоб отримати гроші, продовжував ходити на безкоштовні обіди у храм Харе Крішна і носив пуховик у своїй кімнатці без опалення, переробленій з гаража, за оренду якої він платив 20 доларів на місяць. Коли йому потрібна була робота, він знаходив її в лабораторії факультету психології. Там він лагодив електронне обладнання, яке використовували для експериментів над тваринами. Час від часу його навідувала Крісанн Бреннан. їхні стосунки розвивалися хаотично. Та він зазвичай дослухався до власної душі й особистих потреб просвітництва.

- Я досягнув повноліття у чудовий час, - пізніше згадуватиме він. — Наша свідомість виховувалася на філософії дзену та ЛСД.

Навіть у подальшому житті він казатиме, що