Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Дев'ятьох вбивць і до ранку на повторі якусь зелену жабу, яку ти спалював до самого світанку, — видала вона, змушуючи вдавиться напоєм. Відкашлявшись від такого порівняння, я вирішив відставити його якомога далі від гріха. — Не найприємніші почуття у світі, якщо вже чесно...

— Ти... — запнувся від неочікуваності, не здатний відразу усвідомити сказане нею.  — Ти відчувала те, що й вона...?

— А ти думаєш чого я зранку така страшна прокинулась...? — здійняла вона брову, а потім зрозуміла, що не дочекається відповіді на риторичне питання й махнула рукою.  — Відчувала, відчувала... Мене якогось біса затягнуло в неї. Не питай! Не знаю чого! Але більше я у твою голову не хочу! Так що тримайся на відстані від моїх загребущих губ й тікай якомога далі, якщо побачиш рожевий дим. Ще одну ніч таку я не хочу пережити...

Адель байдуже допила свою каву й пішла нагору за обіцяною  футболкою. А я так і сидів на кухні, не розуміючи, як таке взагалі можливо. Ні, це не відьма  — це якесь знущання наді мною. Я б навіть не здивувався якби це батько підлаштував для мене обіцяне покарання. Аж занадто дивно все складалося.