LikoDan - Окови безсмертних, LikoDan
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лінь Юе ступила на холодну землю невідомого місця. Повітря було пронизане темною енергією, настільки густою, що вона відчувала, як її легені стискаються від кожного вдиху. Перед нею стояв демон, його обличчя ховалося в тіні.
– Настав час перевірити, чи ти гідна.
Він підняв руку, вказуючи на меч, який Юе принесла.
– Змахни ним. Направ свою силу в меч і випусти її назовні. Покажи, що ти здатна скористатися його могутністю.
Лінь Юе на мить затримала подих.
Її руки тремтіли, але вона не могла відступити.
Вона щільніше стиснула рукоять меча, підняла його перед собою і заплющила очі. Відчула, як темна енергія розтікається по її венах, підкоряючи її собі.
Глибокий вдих.
І вона змахнула мечем.
У той же момент потужний спалах чорного світла вирвався з клинка. Хвиля енергії пронеслася навколо, здіймаючи пил і розриваючи землю.
Лінь Юе відчула, як сили всередині неї змінилися, ніби щось відгукнулося на її поклик.
Та раптом з-за завіси темного світла почав підійматися загадковий туман. Він огортав усе довкола, роблячи простір нереальним, ніби зі сну.
Із густої імли почали виходити силуети.
Спочатку нечіткі, вони поступово набували форми.
Демони.
Їхні червоні очі світилися в темряві, а їхні тіла випромінювали зловісну ауру.
Вони мовчки дивилися на Лінь Юе, ніби оцінюючи її.
Вона відчула, як у грудях закалатало серце.
Вперше в житті вона стояла серед істот, яких боялися всі. І вона не була їхньою жертвою.
Демон поруч із нею задоволено кивнув.
– Ти пробудила їх. Це лише початок, Лінь Юе. Відтепер ти одна з нас.
Але чи була вона готова до цього?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Окови безсмертних, LikoDan», після закриття браузера.
