Ірен Кларк - Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк

 

Лада закусила губу.

 

— Я запитала.

 

— І?

 

— Він сказав, що будівництво його не цікавить, у нього інші заняття. Але він розраховував на свій відсоток від тендеру.

 

Я провела рукою по обличчю.

 

— Звичайно, бо який же шахрай працюватиме безкоштовно?

 

Лада закліпала очима.

 

— Але ж він…

 

— …був тобі винен, ага. Слухай, а хто такий цей Дмитро?

 

Лада нервово постукала пальцями по столу.

 

— Дмитро… забудовник.

 

Я прискіпливо глянула на неї.

 

— І?

 

— І має зв’язки.

 

— Які зв’язки?

 

Лада зам’ялася.

 

— Ну… такі, які можуть зробити життя коротшим, ніж хотілося б.

 

Я знову взялася за голову.

 

— Тобто ти взяла у шахрая документи, які можуть втягнути забудовника-корупціонера з кримінальними зв’язками в серйозні проблеми, і просто…

 

— Так.

 

— …принесла їх чуваку, який…

 

— Так.

 

— …тепер, мертвий?

 

Лада кліпнула.

 

— Еее...

 

Я хрипко засміялася.

 

— Що? Нічого на це відповісти?

 

Лада скривилася.

 

— Єва, ну досить.

 

— Що досить?! Мені вже страшно запитувати, в яку ще халепу ти могла ще вплутатися, але я майже впевнена, що відповіді мені не сподобаються!

 

Лада насупилася.

 

— Ну, ти ж мені допоможеш?

 

Я відкрила рот, щоб сказати «Ні, ну ти з глузду з’їхала!», але потім згадала, що вже втягнулася в цю авантюру, і просто мовчки допила каву.

 

— Значить, ці документи невідомо де і ми не знаємо що це за документи і чи вони взагалі були… А ще Артем, коли не отримає відсоток від тендеру, то буде явно не дуже радий, що ти їх загубила, так?

 

Лада кивнула.

 

Все краще і краще…