Viter - Незакохані, Viter

Розділ 17

Ангеліна стояла в актовій залі, потягуючись і розминаючи руки.

— Ну що, готовий, Жуйко? — зухвало посміхнулася вона, кинувши погляд на Ореста.

— Не називай мене так, — буркнув він, але без особливого ентузіазму.

— Сам винен. Прилипнув до мене, як жуйка до волосся.

— Я б сказав, що ти прилипаєш до мене, а не навпаки.

— Серйозно? Хочеш перевірити, хто кого перший зачепив сьогодні?

— Та мені достатньо знати, хто кого першим вдарив портфелем по голові на першій зустрічі.

— Ой, не будь таким вразливим. Давай краще почнемо.

Вони стали один навпроти одного, повторюючи рухи, які вже кілька разів відпрацьовували. Все йшло за планом… до певного моменту.

Ангеліна зробила різкий крок назад, невдало оступилася й полетіла прямо на Ореста. Він інстинктивно підставив руки, щоб її втримати, але замість того, щоб допомогти, сам втратив рівновагу.

— Ой-йой-йой! — пролунав крик, і вони обоє з глухим стуком повалилися на підлогу.

Але це був ще не кінець.

У своїй невдалій спробі врятувати ситуацію Орест випадково схопив Ангеліну за зап’ястя, смикнув її, і…

— Ти мене цілуєш? — голосно запитала вона, широко розплющивши очі.

— Я?! Це ТИ мене цілуєш! — обурився Орест, але при цьому не відсунувся.

— Ти мене до себе притягнув!

— Бо ти падала!

— І ти вирішив, що ротом мене легше втримати?

Орест нарешті відсахнувся, а потім приклав долоню до обличчя, важко зітхаючи.

— Окей. Давай просто зробимо вигляд, що цього не було.

— Ага, чудова ідея, — кивнула Ангеліна, підводячись і пригладжуючи волосся. — Але я про всяк випадок запишу це в щоденник як «Перемога» , адже це перший раз , коли ти зі мною погодився.

— Ой, як хочеш, — пробурмотів Орест, теж встаючи. — Давай вже працювати далі, поки ти не вирішила відзначити це салютом.

Вони повернулися до репетиції, але в повітрі зависла якась дивна напруга. Ніби щось змінилося, і вони обоє не були впевнені, що саме.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍