Psevdonim - Ера Агонії, Psevdonim

Для успішної інфільтрації та диверсій Мортеусу потрібні були нові інструменти, нові види темної магії, здатні підсилити непомітність «Ткачів Страху», зробити копії амулетів більш ефективними, розширити радіус їхньої дії, посилити їхній вплив на розум та душу людей. І Мортеус почав працювати над створенням цих нових інструментів, використовуючи Тканину Страждання, енергію Лярви, свою некромантичну майстерність, розробляючи нові заклинання, нові ритуали, нові темні артефакти, що мають допомогти йому в настанні на міста, у захопленні людського світу в полон агонії.

Він працював невтомно, в своїй темній лабораторії, серед мерців та стерв'ятників, під тихий крик Амулета Агонії, створюючи нову зброю темряви, готуючись до нового етапу своєї темної експансії, до наступу на міста, до зараження світу агонією у великих масштабах. Його шлях болю та жорстокості ставав дедалі амбітнішим, дедалі грандіознішим, дедалі жахливішим. І Мортеус був готовий йти цим шляхом до кінця, перетворюючи світ на своє темне королівство страждання, місто за містом, душа за душею.

Наступ на міста вимагав від Мортеуса розширення його темного арсеналу. Копії Амулета Агонії та «Ткачі Страху» були лише першими кроками, необхідними для початку зараження, але для повномасштабної експансії, для підкорення міських центрів, потрібні були більш витончені та потужні інструменти, здатні подолати міську оборону та розповсюдити агонію у великих масштабах.

Мортеус замкнувся в своїй темній лабораторії, серед мерців, стерв'ятників та тихого крику Амулета Агонії, зосередившись на створенні нових видів темної магії, на розробці арсеналу жаху, що мав допомогти йому в підкоренні людського світу. Він використовував Тканину Страждання, енергію Лярви, знання некромантії, алхімічні рецепти, темні ритуали, все, що могло посилити його силу, розширити його можливості, наблизити його до мети – зараження світу агонією.

Першим завданням стало підсилення копій Амулета Агонії. Звичайні кістяні амулети, створені під час першого ритуалу відтворення, були ефективними для зараження віддалених сіл, але недостатньо потужними для впливу на великі міста, де концентрація людей була значно вищою, де опір темній магії був сильнішим. Мортеус шукав способи збільшити радіус дії копій амулета, посилити інтенсивність випромінюваної ними агонії, зробити їх більш ефективними в умовах міського середовища.

Він експериментував з різними матеріалами, намагаючись знайти ідеальну основу для копій амулета, що могла б краще проводити та концентрувати енергію страждання. Випробував метали, камені, дерево, кістки тварин, але жоден матеріал не давав бажаного результату. Звичайні матеріали виявилися надто грубими, надто інертними, вони не могли повною мірою резонувати з енергією агонії, перетворюючи її на ефективну зброю.

Зрештою, рішення прийшло до нього з темних глибин його некромантичних знань. Людські кістки. Не просто будь-які кістки, а кістки жертвоприношень, кістки тих, хто помер у муках, кістки, що несли в собі відбиток людського страху, людського болю, людської агонії. Саме людські кістки, насичені стражданням, могли стати ідеальною основою для підсилених копій Амулета Агонії, здатними поширювати темряву в міських масштабах.

Мортеус наказав мерцям знайти на кістковому полі давні місця жертвоприношень, розкопати могили, зібрати кістки тих, хто був принесений в жертву темним богам, хто віддав своє життя в агонії, хто залишив свій слід страждання в кістковій матерії. Мерці повернулися, несучи оберемки старих, потрісканих кісток, що пахли давньою кров'ю та затаєним жахом. Мортеус відібрав найкращі зразки, використовуючи їх для створення нових копій Амулета Агонії, підсилених, більш потужних, більш жахливих.

Другим завданням стало створення заклинань мору – нових видів темної магії, здатних посилити вплив амулетів, створюючи ефект психологічного зараження, поширюючи паніку, хаос, відчай, руйнуючи соціальну структуру міст зсередини. Мортеус працював над заклинаннями, що викликали б масові галюцинації, нічні кошмари, епідемії божевілля, перетворюючи міста на лабіринти страху, де люди боятимуться один одного, де порядок зникне, де агонія запанує безроздільно.

Третім завданням стало створення маріонеток агонії – нових видів некромантичних слуг, ще більш витончених, ніж «Ткачі Страху», здатних діяти в міському середовищі непомітно, ефективно, використовуючи людські форми, людські звички, людську мову для поширення агонії, для інфільтрації в міські структури, для підготовки ґрунту для остаточної атаки Мортеуса. Він працював над створенням істот, що будуть виглядати як люди, говорити як люди, діяти як люди, але всередині будуть порожніми посудинами, наповненими темною волею некромага, провідниками агонії, маріонетками страху.

Арсенал жаху Мортеуса зростав, поповнюючись новими видами темної магії, новими інструментами зараження, новими слугами темряви. Він готувався до наступу на міста, до поширення агонії у великих масштабах, до перетворення світу на своє темне королівство страждання. І темрява згущувалася над людським світом, чекаючи на свій час, на прихід некромага Мортеуса, що ніс у руках арсенал жаху, готовий заразити світ агонією, місто за містом, душа за душею.