Psevdonim - Ера Агонії, Psevdonim

Глава 7. Тінь Жаху Згущується

Глава 7. Тінь Жаху Згущується

Минали дні, і вплив Амулета Агонії на віддалені поселення ставав дедалі відчутнішим, дедалі жахливішим. Те, що починалося як ледь помітне відчуття тривоги, перетворилося на справжню епідемію страху, що охопила людські серця, отруюючи їх життя, руйнуючи їх спокій.

Звістки, що доходили до Мортеуса через темні канали енергії, були сповнені відчаю та жаху. Зростала кількість нічних кошмарів, безсоння, панічних атак. Люди почали бачити жахливі видіння, чути незрозумілі шепоти, відчувати постійну присутність чогось злого, невидимого, неминучого. Раніше спокійні та мирні села поглинала атмосфера підозри, тривоги, параної.

Звичний ритм життя порушився. Робота в полі, торгівля, ремесла – все відійшло на другий план, замінене постійним очікуванням жаху, пошуком пояснення невидимого зла, спробами захиститися від невідомої загрози. Сусіди почали підозрювати один одного, друзі ставали ворогами, сім'ї руйнувалися під тиском постійної напруги, під тягарем зростаючого страху.

Церкви та святилища, що раніше давали людям розраду та надію, тепер здавалися порожніми та безсилими перед обличчям невидимого жаху. Молитви не допомагали, обереги не захищали, святі символи не відганяли темряву, що проникала в саму душу. Віра згасала, замінена відчаєм та безнадією. Агонія підточувала основи людського духу, руйнуючи його зсередини, перетворюючи життя на нескінченну муку.

Найбільш вразливими виявилися діти та літні люди. Їхні слабкі душі не могли витримати натиску темної енергії, їхні розуми першими піддалися руйнівному впливу агонії. Діти плакали без причини, відмовлялися їсти, кричали ночами від жахливих кошмарів, бачачи привидів та потвор в кожному кутку. Літні люди впадали в маразм, втрачаючи пам'ять, розум, зв'язок з реальністю, живучи в світі страху та видінь, чекаючи лише смерті як єдиного порятунку.

Навіть тварини відчували вплив Амулета Агонії. Худоба ставала неспокійною, лякливою, відмовлялася від їжі, тікала з пасовищ, відчуваючи невидиму загрозу, що виходила від зараженої землі, від отруєного повітря, від самого джерела страху, що розповсюджувалося по поселеннях. Дикі звірі покидали околиці, шукаючи притулку в далеких лісах, в горах, подалі від джерела невидимого зла.

Поступово, життя в заражених поселеннях завмирало. Раніше людні вулиці спорожніли, будинки закрилися, наповнені тишею та страхом. Зрідка лунали плач дітей, шепіт молитви, крик нічного кошмару, але в основному панувала важка, гнітюча тиша, тиша смерті, тиша агонії, тиша, що провіщала прихід темряви.

Мортеус спостерігав за розгортанням картини зараження з холодною цікавістю, з темним задоволенням. Він бачив, як його план втілюється в життя, як агонія поширюється світом, як страх руйнує людські душі, як темрява поглинає світло. Амулет Агонії працював, його посланці жаху виконали свою місію, і перші плоди зараження були зібрані – плоди страху, відчаю, безнадії, плоди чистої агонії, що наповнювала світ, готуючи його до приходу темряви, до встановлення влади некромага Мортеуса.

І це був лише початок. Мортеус розумів, що зараження віддалених поселень – це лише перший крок, лише підготовка до більш масштабної експансії, до поширення агонії на великі міста, на цілі регіони, на весь світ. Він був готовий йти далі, посилюючи свій вплив, використовуючи всю силу Амулета Агонії, посилаючи нових посланців жаху, розширюючи мережу агонії, перетворюючи світ на своє темне королівство страждання. Тінь жаху згущувалася, і Мортеус був готовий стати її повелителем.

Успіх першої фази зараження віддалених поселень лише розпалив апетит Мортеуса до більшого. Він бачив, як легко агонія проникає в людські серця, як швидко страх руйнує їхній спокій, як ефективно Амулет Агонії перетворює життя на муку. Тепер настав час вийти за межі периферії, спрямувавши свій темний погляд на центри цивілізації, на великі міста, на серця людських королівств.

Зараження окремих сіл – це лише прелюдія, підготовка ґрунту для справжньої експансії, для поширення агонії у великих масштабах. Мортеус розумів, що підкорення міст – це значно складніше завдання, ніж зараження віддалених хуторів. Міста – це осередки сили, влади, опору, де є власні захисні механізми, власні магічні традиції, власні способи боротьби з темрявою. Але це не зупиняло Мортеуса, а лише розпалювало його темний азарт, викликаючи бажання подолати опір, підкорити силу міст, перетворивши їх на нові джерела страждання, на форпости агонії в людському світі.

План наступу на міста вимагав іншого підходу, більш витонченого, більш хитрого, ніж просто підкидання амулетів у оселі селян. У містах потрібні були інші методи, інші агенти, інші інструменти поширення агонії. Мортеус почав розробляти новий етап своєї темної експансії, використовуючи досвід першої фази, враховуючи особливості міського життя, розробляючи нові стратегії зараження.

Першим кроком стане інфільтрація – проникнення «Ткачів Страху» в міста під виглядом звичайних людей, непомітно, обережно, використовуючи їхню здатність маскуватися, приховувати свою темну природу, діючи як тіні, як привиди, що проникають в людські життя, заражаючи їх зсередини. «Ткачі Страху» мають розчинитися в міському натовпі, стати частиною міського життя, знаходити слабкі місця в обороні міст, виявляти вразливі цілі, готуючи ґрунт для подальшого зараження.

Другим кроком стане диверсія – використання копій Амулета Агонії для створення осередків паніки та хаосу в містах, розповсюджуючи амулети непомітно, але більш масштабно, ніж у селах, використовуючи підземні комунікації, каналізацію, занедбані квартали, місця скупчення натовпу, ринки, площі, церкви, створюючи мережу прихованих джерел агонії, що будуть випромінювати страх та відчай, розхитуючи міську оборону зсередини.

Третім кроком стане атака – коли міста будуть ослаблені інфільтрацією та диверсіями, коли паніка та хаос досягнуть критичної точки, Мортеус особисто вступить у гру, використовуючи всю силу оригінального Амулета Агонії для остаточного підкорення міст, для руйнування їхньої оборони, для перетворення їх на форпости агонії, на джерела страждання, керовані його темною волею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍