Psevdonim - Ера Агонії, Psevdonim

Глава 8. Інструменти Зараження

Глава 8. Інструменти Зараження

Для реалізації свого плану зараження міст агонією, Мортеус створив цілий арсенал нових темних інструментів, кожен з яких був розроблений для виконання певної функції в його зловісній стратегії. Ці інструменти були не просто магічними предметами чи заклинаннями, а втіленням жаху, матеріалізацією агонії, інструментами руйнування людського розуму та душі.

Підсилені Копії Амулета Агонії: Першим і найважливішим інструментом у арсеналі Мортеуса стали підсилені копії Амулета Агонії. Використовуючи кістки людських жертвоприношень, він створив амулети, що були значно потужніші за перші кістяні копії. Кістки жертв, що несли на собі відбиток останньої агонії, стали ідеальною основою для підсилення енергії страждання. Мортеус ретельно обробляв кожну кістку темними ритуалами, насичуючи її Тканиною Страждання, викарбовуючи на ній символи хаосу та розпачу, перетворюючи її на концентроване джерело жаху.

Підсилені копії Амулета Агонії були невеликими, розміром з людську долоню, кістяними амулетами, що випромінювали постійний холод та ледь чутний стогін. Вони були здатні випромінювати хвилі агонії на значно більшу відстань, ніж звичайні копії, створюючи відчутне поле страху та тривоги в радіусі кількох кварталів міста. Розміщені в ключових точках міст – на площах, ринках, у церквах, у підземних комунікаціях – ці амулети мали стати невидимими джерелами зараження, отруюючи атмосферу міського життя, готуючи ґрунт для паніки та хаосу.

Заклинання Мору: Другим важливим інструментом в арсеналі Мортеуса стали Заклинання Мору – комплекс темних заклинань, розроблених для посилення психологічного впливу амулетів, для створення ефекту масового божевілля, для руйнування соціальної структури міст зсередини. Заклинання Мору складалися з трьох основних компонентів:

Заклинання Нічних Кошмарів: Спрямовані на проникнення в сни людей, викликаючи жахливі видіння, нестерпні кошмари, руйнуючи сон, позбавляючи відпочинку, доводячи до виснаження та божевілля. Сни, отруєні агонією, мали стати постійним джерелом страху, переслідуючи людей навіть у години відпочинку, не даючи їм забути про жах, що насувається. Заклинання Галюцинацій: Спрямовані на спотворення сприйняття реальності, викликаючи масові галюцинації, ілюзії, привиди, перетворюючи міста на лабіринти обману, де люди не зможуть відрізнити реальність від кошмару, де довіра зникне, а підозра та параноя запанують безроздільно. Вулиці, площі, будинки – все має стати місцем жаху, де за кожним рогом ховається невидиме зло, де кожен знайомий може виявитися ворогом, де розум втрачає контроль над реальністю. Заклинання Відчаю: Спрямовані на руйнування морального духу, викликаючи почуття безнадії, відчаю, безвиході, позбавляючи волі до опору, паралізуючи розум та душу, перетворюючи людей на пасивних жертв агонії, готових підкоритися темряві, що насувається. Надія має згаснути, віра зникнути, залишивши лише відчай та безнадію, перетворюючи життя на безглузде існування, на нескінченну муку, що чекає на неминучу смерть.

Маріонетки Агонії: Третім, і, можливо, найхитрішим інструментом в арсеналі Мортеуса стали Маріонетки Агонії – новостворені некромантичні слуги, ще більш витончені, ніж «Ткачі Страху», здатні діяти в міському середовищі з людською подобою, використовуючи людські форми, людські звички, людську мову для поширення агонії, для інфільтрації в міські структури, для підготовки ґрунту для остаточної атаки Мортеуса.

Маріонетки Агонії створювалися шляхом складного ритуалу темної трансформації, використовуючи тіла нещодавно померлих людей, насичуючи їх Тканиною Страждання, підкоряючи їх волі Мортеуса, перетворюючи їх на порожні посудини, наповнені темною енергією. Вони виглядали як люди, говорили як люди, діяли як люди, але всередині були мертвими, керованими некромагією маріонетками, провідниками агонії, інструментами жаху.

Маріонетки Агонії мали проникнути в міста під виглядом звичайних мешканців, займати різні посади – торговців, ремісників, слуг, жебраків, монахів – розчиняючись в міському натовпі, стаючи невидимою загрозою, що підстерігає в тіні. Їхньою місією буде непомітне поширення амулетів, розповсюдження заклинань мору, поширення паніки та хаосу, інфільтрація в міські структури влади, підготовка ґрунту для остаточного наступу Мортеуса, для захоплення міст у полон агонії.

Арсенал жаху Мортеуса був готовий. Підсилені амулети, заклинання мору, маріонетки агонії – інструменти зараження, інструменти руйнування, інструменти підкорення. Мортеус зібрав своїх слуг, «Ткачів Страху» та Маріонеток Агонії, готовий віддати наказ про початок наступу на міста, про початок нової ери темряви, про зараження світу агонією, місто за містом, душа за душею. І тінь жаху згущувалася над людським світом, чекаючи на команду свого повелителя.

Наступ на Вельзен розпочався непомітно, тихо, як тінь, що згущується на світанку. Мортеус відправив першу хвилю «Ткачів Страху» та Маріонеток Агонії до міста, використовуючи підземні шляхи, таємні стежки, покинуті дороги, проникаючи в Вельзен під покровом ночі, розчиняючись у міському натовпі, стаючи невидимою загрозою, що підстерігає в тіні.

«Ткачі Страху», керовані темною волею Мортеуса, почали виконувати свою місію з холодною розважливістю, методично, ефективно. Розподілившись по місту на невеликі групи, вони почали непомітно розміщувати підсилені копії Амулета Агонії в ключових точках Вельзена – на площах, ринках, у церквах, у підземних переходах, в занедбаних кварталах, в місцях скупчення натовпу. Вони діяли як привиди, непомітні для людського ока, розповсюджуючи амулети як тиху отруту, як невидиму хворобу, що вражає розум та душу.

Маріонетки Агонії, використовуючи свою людську подобу, інфільтрувалися в міські структури влади, проникаючи в гільдії, цехи, магістрати, навіть у церковні кола, стаючи слугами, клерками, торговцями, ремісниками, монахами – частиною міського життя, але при цьому залишаючись вірними слугами Мортеуса, виконуючи його темні накази, готуючи ґрунт для подальшого зараження.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍