Кирило Легович - Годинник почуттів, Кирило Легович

 Костя, Марк, Михайло та Іван разом з Ростиславом почули, що хтось зайшов до їх кімнати. 

-Хлопці, - сердитим і повільним голосом почав хлопець, що зайшов до кімнати, - ви чого орете? 

-Ми? Ми тихо сидимо, - відповів Михайло. 

-Ви розумієте, у нас зараз повно алкоголю в номері. Якщо ви будете кричати, нас спалять,- продовжив хлопець, проходячи далі по кімнаті. 

-Ну це ваші проблеми, - відповів Ростик. 

-Ти мене не розумієш, якщо нас спалять, то ви будете винні в цьому. Тому зараз, якщо не закриєте свого рота, то… 

 Почувся якийсь тріскіт. Нога незадоволеного сусіда провалилася до полу. Той встав на розкладений диван і під тиском власного тіла зламав одну дошку. Його тон мови різко змінився: 

-Все-все, хлопці, я вас зрозумів. Ви тихенько тут сидіть і не заважайте нам, - промовив незнайомець, направляючись швидким ходом на вихід з кімнати. 

-І тобі на добраніч, - сказав Іван Муров. 

     У номері  пролунав регіт.  

-Він був вже п‘яний, - сказав через сміх Михайло.  

    Ще пів години хлопці грали в карти, допоки в Ростислава не залишилося грошей. Він пішов до себе в номер, а хлопці почали рахувати вигране.  

-Вісімдесят гривень! - промовив Костя, - Я пропоную, нехай гроші поки будуть цілими, а вже завтра ви поділите банк. Покладіть їх на батарею. 

 Хлопці лягли спати. Наступний день був такий же самий, тільки вже більш святковий. Коли пролунала дванадцята ночі, пролунали привітання: Івану Мурову, сьогодні було день народження, тому святкова атмосфера з пізньої ночі перекинулася на ранок. 

 Тодішня днина подарувала незабутні емоції. Наперекір всьому, група, все ж таки, мала можливість покупатися в Чорному морі. 

 Мокрий Костя дивився на безкрайню, скаламучену й брудну від водоростей воду, яка перетікала у надвечірнє сіре небо. Морський запах дарував блаженство цього моменту. Зараз існує тільки гармонія між розумом та навколишньою красою, що змушувала поринати кожного у свої думки. 

   Повернувшись до номера вечері, хлопцям стали нудно. Вони почали шукати варіанти як себе розвеселити у передостнню ніч перед поверненням додому: 

-Може в карти пограємо?- запропонував Марко, аби хоч чимось зайняти вільний час. 

-Та ні, вже надоїло,- сказав Костя.- Цікаво, якби дівчата були з нами, то було б нам також сумно? 

З іншого кінця кімнати почулася цікава пропозиція: 

-О! А давайте будемо писати дівчатам. Типу, запропонувати їм зустрічатися?- з ентузіазмом вигукнув Михайло. 

-Ідею, звичайно, так собі, але доволі цікава. Я «за»!- сказав Іван Халовко. - Ти будеш Ані Шуровій писати.  

-Та без проблем! 

-Я тоді Каріна напишу, - сказав  Марко. 

-Ну а я тоді Аліні, - промовив Іван Муров. 

 Це здавалося божевіллям. Ні в кого не виникло сумніву, що у когось, можливо, є реальні почуття до пасії, якій пише. З дівчатами  вони спілкувалися довго. Звісно, кожна з них зрозуміла, що то розіграш, тому хтось  підігрівав, а хтось навпаки, посилали куди далі.  Хлопці  фантазували, писали збочені повідомлення, надаючи ще більше приводів для розмови. 

Компанія зі сміхом обголювала написане, і з реготом сприймала повідомлення дівчат. 

Костя ж брав активну участь у формуванні повідомлень. Та потім компанія почала давити на хлопця, аби той почав писати Кірі. 

Костя не довго чванився - йому самому хотілось щось утнути, тому із задоволенням погодився на пропозицію хлопців. Він відкрив Інстаграм, знайшов особисті повідомлення  Кіри та розпочав листування: 

       - Привіт. Як справи? 

Кіра відповіла досить швидко. Вони почали обмінюватися повідомленнями: Кіра запитувала як там Одеса, а Костя запитував, яка ситуація в містечку. Вони переписувалися досить довго. Парубок відправляв світлини з подорожі, а Кіра жалкувала, що не поїхала разом з Анною і хлопцями.  

  Все йшло за планом. Хлопці одно втручалися у розмову, аби той написав щось різке і смішне. Та такі  повідомлення дівчина сприймала спокійно.  

У момент коли настав час «запропонувати» Кірі «зустрічатися», Костя відчув незрозумілі доти відчуття. Душа тривожилося,  а тіло  тремтіло від хвилювань. Він швидко надрукував повідомлення, перечитав його, і очікував, не зводячи погляду з екрану, на відповідь дівчини.  

-Кость, ти весь тремтиш! - помітив Михайло. 

-Мабуть, пранк пішов не по плану,- зі сміхом промовив Іван Халовко.  

  Кості раптово задзвенів телефон.  Дзвонила Аня. Вона була шокована, що Костя запропонував зустрічатися Кірі. Аня запитала його, чи то точно не пранк. Він відповідав, що це все почуття.  

  Всі були в захваті. Хлопці не розуміли цього, і почали насміхатися з почуттів Кості. 

-Костю, вона ж тобі відмовила тоді! - сказав Михайло. 

-Я знаю. Можливо зараз вона прийме. Здається вона порвала з хлопцем.