IrenStasiuk - Спадщина Мольфарки, IrenStasiuk

Тіні розчинилися в повітрі, і це дозволило їм просунутися далі. Але чим більше вони йшли, тим більше відчували, що знаходяться на порозі чогось набагато більшого і небезпечного, ніж просто магічна битва.

— Що це? — запитала Меланія, коли перед ними з’явилася величезна, похмура постать. Темна, мов сама ніч, вона стояла на узвишші, погляд її червоних очей був немов прокляття.

Чорний мольфар. Він вже не був проекцією, він стояв перед ними в повному обсязі, з кожним рухом його темна аура розширювалась, затоплюючи навколишній простір. У руках він тримав чорний камінь, який випромінював темну енергію, що відчувалась в кожній клітині їхнього тіла.

— Ти прийшла, щоб протистояти мені, — сказав він, його голос був глухим, як тріск ламаючогося дерева. — Ти навіть не уявляєш, з чим маєш справу. Це більше, ніж просто битва між нами. Це битва між світами. І якщо ти не зупинишся, темрява поглине все.

Меланія відчула, як Золотий камінь в її руках почав випромінювати сильний світловий потік, але він не міг розвіяти цю темряву одразу. Темний мольфар посміхнувся.

— Цей камінь не допоможе тобі, — продовжував він. — Ти думаєш, що сила цього артефакту здатна змінити баланс? Ти просто наївна дитина, яка не розуміє справжньої суті цієї боротьби.

Меланія відчула, як його слова проникають у її свідомість, намагаючись пробудити сумнів. Але вона знала, що повинна залишатися сильна. Темний мольфар — це лише частина більшої сили, з якою їй доведеться зіткнутися.

— Я не боюся тебе, — сказала вона, зціпивши зуби. — Ти намагатимешся зламати нас, але я буду стояти.

Золотий камінь у її руках почав яскраво світитися, з його центру вирвався потік світла, що здіймався в небо, відштовхуючи темряву назад. І тоді темний мольфар підняв свій камінь і зловісно посміхнувся.

— Це тільки початок, — сказав він. — Моя сила зростає, і я буду контролювати твоє серце. Я візьму твою волю, твої страхи, і саме через це я зможу заволодіти твоїм каменем. І раптово знову зник. 

   Повернувшись додому Меланія почала думати про те, наскільки все моторошно і можливо вона не впорається. Можливо варто повернутись до Львова до Матвія, проте вона відчувала, що все більше у неї зʼявляється почуття до Марка, який розуміє її спадщину, який можу завжди допомогти та підтримати. 

Вона відкинула всі навʼязливі думки та вирішила, що вона готова боротись із темрявою.