Софія Чайка - Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка

– Мама, вона така велика! Колюча!

Іванко радісно підстрибував біля лісової красуні і навіть спробував її обійняти. Сергій кинувся йому допомагати, але без Галі вони все ж не обійшлися. А потім втрьох кружляли навколо ялинки, пустуючи та викрикуючи дитячу пісеньку, поки, регочучі, Іванко не впав на підлогу.

Галя і Сергій влаштувалися на дивані, намагаючись віддихатися.

– Спасибі тобі.

– За що?

– За ялинку. За сміх Іванка. За свято. Завтра приїдуть мої батьки, а сьогодні...

– А можна мені залишитися? Ти тільки нічого такого не думай, я не з жалю. Просто... Вдома мене ніхто не чекає.

Галя поглянула на гостя, але Сергій не дивився в її бік. Він спостерігав за Іванком, який діставав новорічні іграшки з картонних коробок. Жінка вже відкрила рота, щоб запитати, чому так вийшло, але потім передумала. Замість цього завзято оголосила:

– Що ж, втрьох веселіше! Здається, у мене десь прихована пляшка шампанського. Не «Дом Періньон», але пити можна.

Сергій взяв її за руку і прошепотів:

– Спасибі.

– На здоров'я! – Галя потисла широку долоню і підвелася з дивана. – Раз у нас сьогодні гість, я прямую в кухню. А ви, чоловіки, наряджайте ялинку.