Руслан Шабельник - Щоденники ката, Руслан Шабельник

З тієї пам'ятної ночі, пам'ятної хоча б тому, що Руслан так і не зміг стулити до ранку очей, минуло півтора місяці. Два дні тому вони вперше поцілувалися. В губи. І ще одна ніч минула без сну. І всі ці два дні, Руслан сподівався, мріяв ... повторити, але ніяк не міг наважитися. Обставини ніяк не складалися, а випадки гаялися… ось як зараз, під час зустрічі.

– Ти так і стоятимеш? – Марта поплескала по лавці, поруч із собою.

– Е-е, ні, – Руслан опустився, рука піднялася, маючи намір обійняти дівчину, і... опустилася на дошки лави в нерішучості».

Так, саме так, з того спекотного липневого дня шість років тому. Тоді все почалося. Вони поцілувалися того дня. Другий раз. Потім ще, і ще, а потім освідчилися... один одному.

І ніч без сну.

Передостання.

Наступна ніч без сну, станеться через рік. Після неї, після цієї ночі Руслан надовго втратить сон.

***

Шановний читач, якщо ти дійшов до цього місця, маю надію, тобі певним чином сподобалось прочитане. Тому, будь ласка, постав вподобайку цьому твору, підпишись на автора, а може і... напиши коментар. Тобі не важко, а мені приємно. Щоб ти не зробив, дякую.