Софія Чар - Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар

– Прийшли по автограф? Із задоволенням проставлю, але куди і як ... – Інтимно понизивши тон, жінка навіть подалася вперед. – Я виберу сама.

Судячи з того, як здивовано витягнулося обличчя Шаїнара – припущення в нього були найрізноманітніші. На жаль, але демон просто не знав паскудний характер некромантки. Автографи вона проставляла виключно чоботом під зад.

– Ні, перепросити. І може якось запросити вас на каву? Я щиро захоплююся некромантами та хотів би обговорити деякі наукові питання. На жаль, нікого з вашого факультету мені зловити не вдається і… Ось.

Проклятий менталіст умів подобатися. Навіть не використовуючи явно сили навіювання, він чудово знав, що треба зробити, щоб зачарувати.

З прищуром, дивлячись на нього, Анна схилила голову назад. А чому, власне, і ні? Вона хотіла докладніше вивчити внутрішню кухню менталістів, чим це не шанс?

Рішення прийшло досить швидко, але Барс як справжня жінка відповіла не відразу. Замислено закусивши губу, вона торкнулася стопки книг, відправляючи її до своєї кімнати. Після цього поправила манжети сорочки й тільки розгладивши останню складочку все ж таки піднялася з місця.

– Тоді не відкладатимемо на безрік, Шаїнар. Ти зараз вільний?

Якщо демон і здивувався – помітити цього Анна не встигла. А ось тінь задоволеної усмішки цілком собі вловила. Зважаючи на все, гад твердо повірив у свою лоск.

– Звичайно.

Посвітлівши, він охоче подав руку, яку Барс без вагання прийняла. При цьому підкріплюючи ефект, Анна посміхнулася. Дуже яскраво і мило, наче заграючи.

Примусь павича розпушити хвіст – і вибирай перо, яке подобається. Тактика перевірена роками.

Після відходу відвідувачів світло в бібліотеці мало згаснути. Чому б йому горіти, коли зал спорожнів?

Хоча більш вірно, його вважали порожнім, адже ні менталіст, ні некромантка не заглядали у проходи секцій. Та й навіщо, навіть якщо там хтось міг бути?

«Хтось», який дуже сильно прагнув зустрічі та одночасно не був готовим до неї. Принаймні не до зустрічі, коли на горизонті маячить третій зайвий.

Книга повернулася на місце, стукнувши краєм палітурки по деревині полиці. Не найдбайливіше поводження зі старовинною літературою, але чоловікові було начхати.

Тонкі губи вигнулися в похмурій усмішці. Отруйна зелень очей блиснула особливо холодно. Побачене та почуте виявилося несподівано неприємним.

– Стільки років минуло, а ти все не даєш мені спокою ... – Похитавши головою, Найстіель повільно вийшов у зал, відразу вловивши тонкий аромат лаванди.

Дуже знайомий ніжний запах, який так погано поєднувався із цією вибуховою жінкою.

Демон дивився кудись убік, перш ніж різко розвернутися на п'ятах. Потрібно було якнайшвидше розібратися зі справою і нарешті поставити крапку в їхній історії.

Сьогодні у мене атракціон небаченої щедрості по продам)

У завтрашній проді нарешті зустрінемо на розмову двох нелюдей, полетять пір'я)

Додаю два арти цих безсовістних нелюдей, котрі мені колись намалювали, сподіваюся вони будуть відображатися