Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

- Тоді не мучитимемо більше цю сторону, їй і так дісталося. - Нахиляє мою голову убік, обдуває ніжну шкіру від плеча до вуха — мурашки по шкірі. - Все одно пластир носиш, а так забинтуєш навколо шиї, і ще менше клопоту. - Його голос біля самого вуха вириває з мене різкий видих. - Я постараюся швидко. Мені пари ковточків вистачить.

- Не мели нісенітниці. - Всміхаюся трохи нервово. - Якщо вона дійсно так тобі до смаку — напийся, скільки треба. 

- Не зомлієш?

- Якщо й так, залишиш мене в ліжку, далеко ходити не треба. До завтра точно прийду до тями.

- Як самовіддано. - Всміхається мені в шию, проводить по шкірі язиком, і через мить її пронизує жалячий біль. Хапаюся за тонку тканину светру на його спині до скрипу тканини. Перші декілька секунд боляче, пекуче, потім біль вщухає, і по тілу розливається солодке тепло. Тепер я знаю, чого чекати. Тепер я буду готовий і намагатимусь тримати себе і свої бажання під контролем... Але коли він вгризається в мене сильніше, з низьким риком, і вібрація прокочуються по моєму тілу, воно просто перестає слухатись. Наче кожна клітинка переповнюється і вибухає блаженством з кожним його жадібним ковтком. Щоки червоніють, кров наче кипить, серце гуркотить в грудній клітині, як скажене. 

- Ще, - шепочу ледве чутно, слова тонуть у тихих сьорбаючих звуках, в його диханні й низьких гортанних стогонах. В голові паморочиться, тіло стає таким чутливим, кожна ділянка — як оголений нерв. Кожен його дотик, навіть відчуття висмоктування крові, його зуби в моїй плоті і притиснуті до шкіри губи доводять мене до несамовитого божевілля. З губ зривається черговий стогін, і я не можу сказати, який він уже за рахунком, наскільки голосний, я вже не розумію, де закінчується моє тіло й починається його, він притискає мене тісно до себе, і я розчиняюся в ньому без залишку. Він виймає зуби зі свіжих ранок, і я вже майже починаю протестувати, коли його губи притискаються до моєї шкіри знову, вже у поцілунках, таких же жадібних, як був укус. Протираюся об нього в пошуках хоч якогось контакту і тертя, руки самі тягнуться вгору, пальці зариваються в його волосся. Його поцілунки нестримані й спраглі, одна рука перебралася зі спини до мого стегна, пальці впиваються в м’ясо до болю, але мені подобається. Проводить долонею вниз і вверх по нозі, зачіпаючи великим пальцем мою чутливу ерекцію, і я мимоволі вигинаю спину, відкидуючи голову назад із надломаним стогоном — повертає мою голову в початкове положення, міцно тримаючи за волосся, і знову встромляє гострі зуби в мою шию. Знову порція задоволення потрапляє в кров, і доводиться кусати губи, щоб сусіди не почули моїх стогонів. Тримай себе в руках. Не пропонуй себе йому знову. Май хоч трохи гідності. Напруження в усьому тілі зростає з кожним його ковтком, що віддається гарячим поколюванням аж до кінчиків пальців. Протираюся об його стегна. Я збожеволію, якщо не знайду розрядки. З наступним поштовхом помічаю, як в мене у відповідь впирається випуклість в його брюках. Без жодних вагань накриваю її долонею і легко стискаю, він напружується і стогне мені в шию.

- Облиш. - Хрпипть тихо.

- Чому? Я хочу, щоб і тобі було приємно.     

- Хочеш, щоб я йшов додому в заплямованих штанях? - Обводить свіжі ранки язиком, здригаюся всім тілом. 

- Якщо це єдине, що тебе хвилює, то це не проблема. - Розв’язую шнурок на його легких брюках і пірнаю рукою всередину раніше, ніж він встигає висловити сумніви. 

- Ти просто нестерпний. - Видихає мені в шию перед тим, як знову приникнути до неї губами, залишаючи вологу доріжку поцілунків у напрямку ключиць. Я облизую долоню й обвиваю пальці навколо його ерекції, починаю рухати рукою, відчутно стискаючи, він хитає стегнами назустріч мої руці, і це зриває з моїх губ черговий нетерплячий стогін. Проводить нігтями вздовж мого напруженого члену крізь тканину, і цього дражливого руху достатньо, щоб я знов здригнувся усім тілом. Обводить контури голівки великим пальцем, то подушечкою, то нігтем, і я мимоволі прискорюю рухи рукою. Гучно видихає, прикушує шкіру на ключиці. - Не забрудни мій светр.

- Тоді знімай його. - Вільною рукою тягну тканину вгору, він неохоче відривається від мене і дає стягнути кофту через голову, й одразу повертається до моєї шиї, обводить язиком маленькі ранки перед тим, як знову встромити в них зуби. З кожним разом тіло реагує гостріше, і цього разу не проходить і хвилини, як неймовірні відчуття від його кривавого ритуалу вперемішку з дражливою стимуляцією мого чутливого збудження доводять мене до вибухового оргазму, від якого на якусь секунду все тіло наче розчиняється в повітрі і втрачає форму й контури. Не усвідомлюю, що відбувається в наступні пару секунд, все тіло одночасно напружене і максимально розслаблене, а цей клятий фермент в моїй крові і його зуби в моїй плоті розтягують солодке всеохоплююче відчуття до, здається, неможливого. Ледве дихати можу. Мої штани незворотно заплямовані, моя рука все ще стискає його напружений член. Небагато, що можу зробити, поки він вгризається у мою шию, і доводиться боротися зі своїм тілом, щоб змусити його знову рухатися. Перед очима все пульсує, у вухах заклало. Тяжко дихаючи, відновлюю рухи рукою, швидше, інтенсивніше, навмисне зачіпаючи найчутливішу точку з кожним рухом. Він відривається від моєї шиї, мимохідь цілує мене в губи, вимазуючи їх в моїй крові, і недвозначно натискає на мої плечі, спрямовуючи вниз. Мене двічі просити не треба. Сповзаю на підлогу, вмостившись між його розведених колін, він відкидається назад, спершись на одну руку, а друга лягяє на мою голову тієї ж секунди, що я обхоплюю його голівку губами. Стягую його штани з білизною до щиколоток, щоб не заплямувати.

- Не поспішай, - видихає низько, і його пальці, заплутані в моєму розтріпаному волоссі, притягують мою голову ближче, стегна повільно погойдуються назустріч моїм губам і назад. В голові все ще туман, солодке поколювання в тілі повільно вщухає. Я докладаю всіх зусиль, щоб зробити цей досвід незабутнім для нього, і вже за кілька хвилин його дихання збивається, доповнюючись низькими хрипкими стогонами, хватка на моєму волоссі міцнішає, і він починає нещадно вколочуватися в мій рот, я починаю задихатися, в очах збираються сльози, впиваюся нігтями в його м’язисті стегна, і він відпускає мою голову тільки після фінальних поштовхів, коли його сім’я стікає вниз по моєму горлу. Витягую з рота його м’ясистий прутень, яким ледве не вдавився — між його голівкою і моєю нижньою губою на секунду зависає тонка мутно-прозора ниточка. Моє підборіддя і внутрішня сторона його стегон блищать від моєї слини, від неї ж мокрі плями на ліжку. Переводжу подих, притуляюся скронею до його коліна.